Веселих свят!

      Шановні наші читачі, щиро вітаємо вас з Різдвом Христовим та Новим 2015 роком!

                                             Хай кожен ваш день буде схожим на диво, 

                                             А доля хай буде безмежно щаслива,

                                             Хай мрії і задуми здійсняться всі

                                             І все у житті буде на висоті!
                                             Мирного неба!

      Чекаємо вас у нашій бібліотеці.      

1 вересня - день знань (виставка дитячих малюнків)

 

  

 

Іван Франко - поет національної честі (книжкова виставка до дня народження поета)

      Завітавши в нашу бібліотеку, Ви зможете більше дізнатися про життя та творчість нашого славетного земляка - Івана Франка.

Україна - наш дім (книжкова виставка до дня Державного Прапора України та дня Незалежності України)

Україна моя у вогні (стіл-довідка)

Чарівний цвіт папороті

     Українські легенди, казки, повір’я розповідають про чарівні властивості цвіту папороті. Розказували, що цвіте вона лише в ніч на Івана Купала. Цей цвіт, згідно з повір’ями, можна побачити лише о 12 годині ночі. Цвітіння папороті швидко минуче. Легенди розказують, що не досить лише побачити цвіт папороті, а важливо його правильно зібрати. Лише тоді збудуться всі чари цвіту папороті.

      У нашій бібліотеці є папороть. Ми запрошуємо всіх мрійників, фантазерів, юних душею та закоханих завітати в нашу бібліотеку напередодні купальської ночі. Приходьте до нас 6 липня о 12 годині дня. Тут ми поговоримо про цікаві речі: ми дізнаємось де і як цвіте папороть, поговоримо про чарівні властивості цвіту папороті, проведемо майстер-клас із збирання цвіту папороті...

      Отже, чекаємо на всіх бажаючих  у нашій бібліотеці 6 липня 2014 року о 12 годині дня.

Літо...Канікупи. Літні табори. Екскурсії в бібліотеці.

   

            

Дивна братня любов (народознавча година)

     Україна. Буремна весна 2014 року. Останні воєнні та політичні події взяли в полон всіх. Люди не здатні мислити і навіть говорити ні про що, крім політики. Українські політичні проблеми вирішують Америка та Європа, урядовці та дипломати, студенти та пенсіонери, навіть маленькі діти. Шестирічна Галинка грізно скандує: "Путін, геть!"

     А в древньому місті Дрогобичі на подвір’ї біля під’їзду три вчительки-пенсіонерки також намагаються розв’язати задачку з багатьма невідомими. Серед них два філологи і хімік. Вони не корінні дрогобичани: дослідниця хімічних явищ - з Тернополя, російсько-український філолог - з Львівщини, російський філолог з Донеччини. Тема розмови  літературна. Згадуючи шкільні роки, вчителька хімії захоплено цитує вірші О. Пушкіна, В. Маяковського, не забуваючи жодного рядка. Та раптом  розмова наштовхнулась на стіну непорозуміння: з російської поезії

пенсіонерки перейшли на тему, яка є предметом гордості для дрогобичан, тему І. Я. Франка - велетня інтелекту й духу: поета, письменника, драматурга, літературного критика, фольклориста, етнографа, мовознавця, літературознавця, історика, економіста, блискучого перекладача творів світової літератури, популярного громадського діяча.

     В останні десятиліття свого життя Великий Каменяр (1856 - 1916 ) переймався тими проблемами, які хвилюють Україну останні півроку і які вивели молодих українців на Майдан: входження у Європу. Його науковими працями послуговувалися науковці Європи, йому пропонували роботу на кафедрах у багатьох країнах, йому присвоювали наукові звання академії  багатьох країн Європи, в тому числі і в Росії. Але він плекав мрію про європейський вибір України.:

                              Та прийде час, І ти огненним видом
                              Засяєш у народів вольних колі
                              Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом.
                              Покотиш Чорним морем гомін волі
                              І глянеш, як хазяїн домовитий
                              По своїй хаті і по своїм полі.

(Поема "Мойсей", 1905р,)

     І.Франко мріяв про вільну і незалежну національну державу, в якій українці будуть гордитися рідною мовою. На всі вимисли російських указів (Валуєвський, Емський), які намагалися знищити українську мову, називаючи її діалектом. На це поет відповів: 

                              Діалект, а ми його надишем

                              Міццю духу і огнем любові

                              І не стертий слід його запишем

                              Самостійно між культурні мови.

("Антошкові П,")

     Великий письменник усвідомлював: якщо є національна мова, буде національна держава. Ось чому Росія так наполегливо насаджує другу державну мову - російську, щоб відродити радянську імперію - СРСР. Ви не на уроці української мови чи літератури, який пронизаний гострим болем за зневагу до солов’їної мови України. Через цю публікацію вчителька з Франкового краю намагається достукатись до тих обдурених і осліплених московською пропагандою російських братів, котрі так зневажливо  впродовж століть ставилися до мови корінного народу, винищували українське слово, принижували його на кожному кроці. Але знищити так і не змогли: українська мова входить у двадцятку найрозвиненіших мов світу. Маючи всі умови для вільного розвитку, братня російська мова досягла статусу мови міжнародного спілкування. Як і інші мови такого рівня, вона є світовою мовою і не потребує ніякого захисту. То чому палає Донбас, Крим, Харків та Одеса? Чому гинуть люди від рук тих, кого ми називали російськими братами? Чому матері хоронять своїх дітей, а молоді матері в такий важкий час втрачають годувальників???
     Але донецька колега не зрозуміла схвильованості галицьких вчителів. Для неї ім’я літератора Івана Франка - пустий звук.: "Його дуже важко зрозуміти", - коротко пояснила вона. Про відомий вірш свого земляка В. Сосюри "Любіть Україну" вона не чула, як і про не менш відому поему "Мазепа", в якій В. Сосюра, всупереч російським історикам, що вважали українського гетьмана зрадником, заперечив їм:" "Любив Вкраїну він душею  і зрадником не був для неї",хоч і був запроторений до "психушки" за те, що сіяв зерна правди, які розвінчували міфи російської історії. А російські церкви до цього часу проголошують анафему І. Мазепі  як зраднику.
     Невідомим для донецької колеги виявилось  ще й ім’я іншого літератора, випускника історико-філологічного факультету Донецького університету - Василя Стуса (1938 - 1985), котрий повторив творчу долю Т. Шевченка, але в умовах радянської дїйсності., вже в 20 столітті: йому, як і Кобзарю, доля подарувала лише 47 років життя, два терміни заслання і смерть при загадкових обставинах в карцері, Світова слава прийшла до В. Стуса після мученицької смерті в радянських таборах.. Його бійцівське слово, тверді національні переконання в ці важкі для України дні подають всім українцям надію на майбутнє:
                            Ти вже не згинеш, ти двожилава,
                            земле, рабована віками,
                            і не скарать тебе душителям
                            сибірами і соловками.

(" Сто років, як сконала Січ")

     Невже і цей випускник Донецького університету не заслуговує на почесне місце національного ідеалу?! Хто ж, як не він - надія української літератури, совість української нації в 20 столітті, безперечно, український патріот?! Невже не В. Стус?!

     А, може, цим ідеалом вже є донецькі олігархи?! "Уму непостижимо", але в найбіднішій країні Східної Європи - Україні - найбільше олігархів. То, може, вони і врятують Україну??? Та їх патріотизм відмінний від справжнього. Справжній патріот встановлює на захопленій сепаратистами державній установі національний синьо-жовтий стяг, не задумуючись про власну безпеку, і гине. Для нього Україна-ненька - кривава рана. А для олігарха Україна - джерело прибутку,  фінансовий імідж,  якими він ні з ким не бажає ділитися.
     Та щоб Україна стала успішною і процвітаючою, вона повинна бути державою патріотів. Як не дивно, в умовах військового стану історики приходять до висновку, який декого шокує: якби в Україні був лідер типу С. Бандери, то Крим не був би зданий без єдиного пострілу. А міліціонери в Донбасі та Одесі не тікали б з поля бою, а дали б відсіч агресору з "братньої держави".
    Ох і моторошна ця братня любов! Самоствердження Росії на світовій арені відбувається за рахунок найближчих сусідів - України, Білорусії, Молдови,  Кожен день в Росії, за словами одного з її Президентів, розпочинається із запитання: "А що ти зробив для України?"
     Щоденно щось нове, що не викликає почуття радості, а найчастіше - криваві сльози і хрести; економічний, політичний і військовий тероризм під маскою великої братньої любові; фальсифікації української історії, нищення української мови, літератури і культури силами приборканих талантів (наукових, мовних, літературних, культурних, фінансових, економічних і т. д.); насадження чужих ідеалів: російської мови, московської історії та культури. Цей процес триває безперечно, впродовж останніх століть. А ми дивуємось, чому старші люди захоплено цитують російську поезію, а "тітушки" розривають на частини  Україну-неньку  і встановлюють чужоземні прапори.
      Століттями російська державна машина втручалась в політичне, економічне і культурне життя сусідніх держав. Щоб добитись ручного управління Україною, Москва випробовувала найрізноманітніші методи, не гребуючи диявольськими:  отруєннями, вбивствами, терором, диверсіями, фальсифікаціями - і все це під личиною  братньої любові.
     Ось чому і лежить між Росією та Європою одна із найбільших країн європейського континенту, "мов паралітик той на роздорожжу! (І. Франко). Перемелені жорнами російської імперії, українці не чують національних пророків, вони втратили національну, історичну та культурну пам’ять, перебувають у полоні міфів, вимислів, створених московськими ідеологами.
      А сьогодні історія знову дає Україні ще один шанс, як Богдану Хмельницькому перед  так званою Переяславською Радою, чи Михайлові Грушевському сто років тому в період УНР, коли Україна так і не змогла вирватися з кривавих братніх обіймів. Та світ змінився: він прагне жити за демократичними законами.
     Українська земля, полита кров’ю борців за свободу всіх поколінь - від Київської Русі до Помаранчевого Майдану і, звичайно, героїв Небесної Сотні; тих, хто в період так званої "російської весни" 2014 року ціною свого життя і здоров’я намагаються зберегти благодатну українську землю від російського тероризму, забезпечити територіальну цілісність України - в черговий раз має подолати кривавий бастіон.
     25 травня 2014 року на виборах Президента український народ в умовах непроголошеної війни повинен створити легітимну владу, якій буде довіряти весь світ. Від часів Богдана Хмельницького (1654 р.) ми наступаємо на московські граблі - і Україну заливає кров’ю. Прийшов час прибрати їх з українського шляху.
     Ми не маємо права на помилку. Тому всі на вибори! Якщо Президент буде обраний в першому турі, російська агресія почне згасати. Другий тур виборів Президента для України - це ще місяць пекельних диверсій Кремля, який прагне змінити європейський вибір України, повернути її в імперське московське болото; це нові економічні витрати в період можливого економічного дефолту.
     Дорогі українці, засліплені братньою любов’ю, прийшов час прозріти. Не піддавайтесь на дешевий піар кандидатів у Президенти; не вірте солодким обіцянкам кандидатів, які майстерно розвішують принади саме їхнього президентства; не купуйтесь на кілограм гречки, пляшку олії, гроші та інше. Не розпорошуйте голоси! Світ допоможе  нам, якщо 51% виборців проголосує за одного з кандидатів. Доведемо світу, що Україна єдина,, обравши Президента у першому турі.
     Але, на жаль, Голуб, що сідає на крісло Президента, часто трансформується в Диявола, тому приходять на думку слова І. Франка, який в умовах Австрійської імперії тричі балотувався до парламенту; дослухайтесь до них: "нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається Україна". І, можливо, це допоможе увійти Вам разом з українським народом у новітню історію, яка буде пов’язана з демократичною Європою.

     Автором цієї публікації є активна читачка нашої бібліотеки, педагог-пенсіонер Мідик Марія Михайлівна.

Вірш про Євромайдан

                         Мене на Майдані
                         Вогнями палили,
                         В мене снайпери стріляли
                         Й "беркутівці" били.
                         На Майдані, на Майдані
                         Ми дуже довго жили.
                         Стоїмо ми й до тепер,
                         Поки нас не вбили.
                         Ми ходили, ми ходили,
                         Ми "беркутівців" били,
                         Ми "коктейлі" в них кидали,
                         Ще й шини палили.
                         Не побачив перемогу,
                         Не чув того радісного крику,
                         Не бачив снайперської спаленої форми
                         І закривавленої "беркутівської" пики.
                         Я - де спалені шини,
                         Де закривавлений Майдан,
                         Де височенні барикади сягають до небес,
                         Де влада віддає страшний наказ,
                         Де Будинок профспілок і вогонь не згас,
                         Де в душах вогонь не погас.
                         Я там, де тітушки народ продають,
                         Вони, навіть, рідну матір не бережуть.
                         А мати не спала,
                         Синів все навчала,
                         Щоб любили Вкраїну свою,
                         Щоб народ берегли, а не продавали.
                         Я ЧЕСТЬ ЗА ГРОШІ НЕ ПРОДАМ,
                         ТІТУШКОЮ НЕ СТАНУ,
                         БО Я ЛЮБЛЮ СВОЮ ДЕРЖАВУ,
                         Я ПАТРІОТОМ СТАНУ!
                         А "Беркут", мов той звір,
                         Пригнічує людську подобу.
                         І дикий вогонь в очах його горить,
                         Він на людей випліскує свою нікчемну злобу,
                         А в голові, мов дзвін дзвенить.
                         Де плаче мати за героєм,
                         З надією з Майдану жде.
                         Він влади спокій знепокоїв.
                         " А, може, ще повернеться?!
                         А, може, ще прийде?!"
                         Та все ж ми знаємо:
                         Вони померли не дарма,
                         Бо врятували Україну
                         Від тяжкого ярма
                         І землю свою врятували,
                         А ворогів навіки прокляли.

     Авторами цього вірша є активний читач нашої бібліотеки, учасник клубу "Юний поліглот" Щурко Олександр, який навчається у 7-В класі ЗОШ №16 та його однокласниці Шеменда Христина, Галелюка Христина та Медвідь Уляна.

              

Подорож у казкову країну (екскурсія)

    У бібліотеку завітали діти з дитячого садочку ДНЗ  №29 "Дюймовочка".
   

     

     Діти ознайомились з бібліотекою, побували в ігровій кімнаті.

     Цікаво пройшла інсценізація казки "Рукавичка".

    

І лине над землею Шевченкове святеє слово (поетичний віночок)

    " Благословен той день і час,

     Коли прослалась килимами 

     Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами".
М. Рильський.

     Все почалось 200 років тому. У сім’ї Григорія та Катерини Шевченків народилась четверта дитина - хлопчик. Назвали його Тарасиком.

     Григорій сказав, що Тарасик буде знаменитою людиною. Так воно і сталося.

     Змалечку Тарасик бавився не тими іграшками, що його ровесники. Хлопчик любив малювати. Кусочок крейди та вуглинка були для нього великим щастям. Малював Тарасик всюди: на стінах, на дверях, на папері.

     Хлопчик мріяв стати художником, але був він кріпаком. Навчатись малювати Тарас пішов до дяка, якому більше прислуговував, ніж навчався. Але Тарас продовжував малювати.

  Згодом хлопчик почав служити панові Енгельгардту. Павло Енгельгардт належав до четвірки найбагатших людей на Україні. Пан Енгельгардт віддає Тараса на навчання до художника П. Ширяева. Шевченко стає придворним художником. Тарас малює для пана Енгельгардта, залишаючись кріпаком та примножуючи панські статки.

    Одного разу хлопець перебував з паном Енгельгардтом у Петербурзі. Під час прогулянки Літнім садом, Тарас почав змальовувати статуї, що прикрашали сад. І тут,  чи не вперше,  доля усміхнулась йому. Малюнки побачив відомий художник Іван Сошенко, який високо оцінв  талант молодого художника. Згодом, разом із Карлом Брюлловим вони намалювали портрет російського письменника -  Василя Жуковського. Продали портрет і на виручені гроші викупили Тараса Шевченка з кріпацтва.
    "Яке то щастя бути вольним чоловіком"-, написав згодом Шевченко. Звільнення дало йому змогу вступити до Академії Мистецтв. Він став одним із найкращих учнів Карла Брюллова, Закінчив Академію із золотою медаллю.Як художник, Тарас володів всіма відомими на той час засобами графічного зображення, Йому були підвладні акварель, сепія (малюнок графічної техніки, який поширився в Європі з середини 18 століття), гравюра. Малював Тарас пейзажі, портрети,  різноманітні сюжети з життя людей.
     Ось перед вами картини, які малював Шевченко-художник. Ось портрети знаменитих людей того часу, виконані на полотні олією. Ось і пейзажі мальовничих куточків України, виконані на полотні олією, А ось пейзажі виконані на папері сепією. А тут техніка сепії поєднана з аквареллю. Тарас малював багато автопортретів. Ось автопортрет виконаний на папері олівцем. А цей - написаний на полотні олією.
     Часто художник поєднував різні техніки малювання. Досить цікавий портрет Марії Максимович, виконаний на папері олівцем і крейдою. Гляньте, якої легкості та прозорості надає крейда малюнку. Можливо, якщо ви любите  малювати, вам було б цікаво прийти потім у бібліотеку і  більш докладно познайомитись з творчістю Тараса Шевченка, як художника.
     Мрії Тараса здійснились.Він став талановитим художником, відомим в широких колах впливових  людей, які вміють  оцінити його талант.  Він вільний, життя вдалось. Чого ще хотіти?
     Але все склалось не так. Прожив Тарас Шевченко важке життя. Помер на  сорок сьомому році життя.  Вільним він був лише 9 років.
     Як могло таке трапитись?
     Ще з дитинства любив Тарас не лише малювати, а й захоплювався українськими народними піснями, переказами та легендами. Рано навчився читати та писати. Спочатку переписував твори усної народної творчості, а згодом і сам почав писати. Писав Шевченко поетичні та прозові твори. Крім творів українською писав і твори російською мовою, Тарасу належать слова:"Учітеся ж брати мої, думайте, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь".
     Писав Тарас про Україну, про ЇЇ мальовничу красу, про її гарних працьовитих людей, про важку долю кріпаків, про їхнє  прагнення волі та кращої долі. У своїх творах Шевченко неодноразово закликав повстати і скинути правлячий клас:

                         " Поховайте та вставайте, кайдани порвіте

                           І вражою, злою кров’ю волю окропіте.

                           І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій

                           Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом!"

       У нашій бібліотеці є багато книг з творами Тараса Шевченка. Є  його твори в п’яти томах, які були видані кіліка років тому.  А недавно побачили світ ось такі  твори Тараса Григоровича Шевченка в шести томах. Є і окремі твори, які ви також зможете прочитати прийшовши в нашу бібліотеку.

     Але найважливішою і найвідомішою його книгою став "Кобзар", у якому  зібрані його найкращі віршовані твори. Майже всі вони покладені на музику..Кобзарями здавна на Україні називали музикантів, що грали на кобзі (українському струнному інструменті) і співали українські народні пісні. Всі твори з "Кобзаря" почали виконувати українські кобзарі. Вони передавались з уст в уста.. Книга Тараса Шевченка "Кобзар" була майже в кожній українській хаті.. Самого Тараса Шевченка стали називати Кобзарем. А книгу "Кобзар" Тараса Шевченка назвали "Українською Біблією"

     Але не всім сподобався "Кобзар" з його волелюбними настроями і закликом до боротьби за краще майбутнє. Царський уряд боявся, що народ повстане і скине його. Тарас Шевченко був заарештований і відданий у солдати на цілих 10 років. Він був постійно під наглядом поліції. Тарасу було строго заборонено писати та малювати. Але була у Шевченка захалявна книжечка, в яку він продовжував записувати свої твори. Про цей період свого життя Тарас написав: "Караюсь, мучусь, але не каюсь". Його книги, а в першу чергу "Кобзар", були строго заборонені. За читання, чи тримання книг Шевченка людей арештували. Але знаходились сміливці, які попри заборону продовжували читати "Кобзар". Він був  для них найкращим другом і порадником.

      1 березня 1861 року Тараса Шевченка не стало. А його твори і надалі залишались актуальними. 

     Минуло 19 століття. Настало 20 століття. У 1917 році народ повстав і скинув панів та поміщиків, як заповідав Великий Кобзар. Грозами, війнами та революціями пронеслось над Україною і 20 століття. Зараз ми живемо у 21 столітті а "Кобзар" Шевченка і далі не втрачає своєї актуальності.. Майже в кожній українській сім’ї і далі є ця книга. Твори Тараса Шевченка можна вільно читати,  вивчати і роказувати. Мабуть нема на Україні жодної української людини, яка б не знала бодай одного вірша Тараса Шевченка..

     Ви всі чули про Євромайдан?

     У 21 столітті, в центрі Європи, в столиці України на площу вийшли люди з безмежною вірою в перемогу.. Вони вийшли боротися за краще життя, за свої права. В той час, як людство винайшло масу зброї індивідуального та масового знищення, учасники Євромайдану вийшли цілком без зброї в руках і перемогли. Як їм це вдалося?  Політологи назвуть багато чинників цієї великої перемоги, але найважливішими є безмежне переконання у своїй правоті,  віра в перемогу, безмежна віра в Бога, в слово Боже і слово взагалі. Із сцени Євромайдану звучали оголошення, розпорядження, молитви до Бога,  пісні, вірші.  Неабияке місце серед них займали і вірші Тараса Шевченка.

      Згадується легенда, яку чув колись маленький Тарасик:

     - Мамо, а чи правда, що небо на залізних стовпах тримається?

     - Правда,синку.
     -  А чому так багато зірочок на небі?
     - Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як людина помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
     - Бачив. А чому одні зірочки великі, яскраві, а інші ледь помітні?
     - Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її зірочка ледь-ледь тліє, а якщо людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.
     - Мамо, я буду добрим.. Я хочу,щоб моя зірочка світила найясніше. Я буду старатися.            
     - Старайся синку.
     І зараз у нас на Євромайдані з’явились Герої Небесної Сотні. Це люди, які віддали своє життя за нас, за наше щасливе майбутнє. Їхні свічечки світять яскраво. Вони мали безмежну жагу до життя, до волі, до перемоги. Вони житимуть вічно! Герої не вмирають! Їхніми іменами назвуть вулиці! Ми повинні пам’ятати їх, бути гідними їх викупної жертви.  Ми повинні продовжувати їхню справу - будувати таку Україну, про яку вони мріяли.
     Інший український письменник Василь Симоненко сказав:
                                             "Як не крути,
                                              а на одне виходить,
                                              cлід би катюгам давно зазубрить,
                                              можна прострелить мозок,
                                              що думку народить,
                                              та думки не убить".
     А ще Василь Симоненко  сказав про таких люде:"І йшли назустріч вічності і смерті нездолані, гарячі і уперті дружини непокорених слов’ян".
     І зараз, коли ви читатимете вірші,давайте ще раз задумаємось над всеперемагаючою силою Тарасових слів.
      А зараз учні 2 - 4 класів середньої школи №16 прочитають вірші Великого Кобзаря:
- учениця 2-Б  класу - Кузан Марта;
- учениця 3-В класу - Волощак Вікторія;
- учениця 4-А класу Кінаш Вікторія;
- учні 4-Б класу - Грицишин Марія,  Лесишин Оля, Соляник Каріна, Паращак Вікторія, Когут Роман та Мацигін Марта.

      Дякуємо. Ви всі дуже гарно прочитали вірші. А зараз найкращі виконавці віршів будуть нагороджені грамотами за участь у конкурсі вірша, присвяченого 200-річчю від дня народження Е. Г. Шевченка. Нагороджуються:
- учениця 2-Б класу - Кузан Марта;
- учениця 3-В класу - Волощак Вікторія;
- учениця 4-А класу - Кінаш Вікторія;
- учні 4-Б класу - Грицишин Марія, Лесмшин Оля, Соляник Каріна, Паращак Вікторія, Когут Роман та Мацигін Марта.

 

   
      На цьому наш поетичний віночок: "І лине над землею Шевченкове святеє слово" завершується. Але ми сподіваємось вас часто бачити в нашій бібліотеці.