Україна. Буремна весна 2014 року. Останні воєнні та політичні події взяли в полон всіх. Люди не здатні мислити і навіть говорити ні про що, крім політики. Українські політичні проблеми вирішують Америка та Європа, урядовці та дипломати, студенти та пенсіонери, навіть маленькі діти. Шестирічна Галинка грізно скандує: "Путін, геть!"
А в древньому місті Дрогобичі на подвір’ї біля під’їзду три вчительки-пенсіонерки також намагаються розв’язати задачку з багатьма невідомими. Серед них два філологи і хімік. Вони не корінні дрогобичани: дослідниця хімічних явищ - з Тернополя, російсько-український філолог - з Львівщини, російський філолог з Донеччини. Тема розмови літературна. Згадуючи шкільні роки, вчителька хімії захоплено цитує вірші О. Пушкіна, В. Маяковського, не забуваючи жодного рядка. Та раптом розмова наштовхнулась на стіну непорозуміння: з російської поезії
пенсіонерки перейшли на тему, яка є предметом гордості для дрогобичан, тему І. Я. Франка - велетня інтелекту й духу: поета, письменника, драматурга, літературного критика, фольклориста, етнографа, мовознавця, літературознавця, історика, економіста, блискучого перекладача творів світової літератури, популярного громадського діяча.
В останні десятиліття свого життя Великий Каменяр (1856 - 1916 ) переймався тими проблемами, які хвилюють Україну останні півроку і які вивели молодих українців на Майдан: входження у Європу. Його науковими працями послуговувалися науковці Європи, йому пропонували роботу на кафедрах у багатьох країнах, йому присвоювали наукові звання академії багатьох країн Європи, в тому числі і в Росії. Але він плекав мрію про європейський вибір України.:
Та прийде час, І ти огненним видомЗасяєш у народів вольних колі
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом.
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий
По своїй хаті і по своїм полі.
(Поема "Мойсей", 1905р,)
І.Франко мріяв про вільну і незалежну національну державу, в якій українці будуть гордитися рідною мовою. На всі вимисли російських указів (Валуєвський, Емський), які намагалися знищити українську мову, називаючи її діалектом. На це поет відповів:
Діалект, а ми його надишем
Міццю духу і огнем любові
І не стертий слід його запишем
Самостійно між культурні мови.
("Антошкові П,")
Великий письменник усвідомлював: якщо є національна мова, буде національна держава. Ось чому Росія так наполегливо насаджує другу державну мову - російську, щоб відродити радянську імперію - СРСР. Ви не на уроці української мови чи літератури, який пронизаний гострим болем за зневагу до солов’їної мови України. Через цю публікацію вчителька з Франкового краю намагається достукатись до тих обдурених і осліплених московською пропагандою російських братів, котрі так зневажливо впродовж століть ставилися до мови корінного народу, винищували українське слово, принижували його на кожному кроці. Але знищити так і не змогли: українська мова входить у двадцятку найрозвиненіших мов світу. Маючи всі умови для вільного розвитку, братня російська мова досягла статусу мови міжнародного спілкування. Як і інші мови такого рівня, вона є світовою мовою і не потребує ніякого захисту. То чому палає Донбас, Крим, Харків та Одеса? Чому гинуть люди від рук тих, кого ми називали російськими братами? Чому матері хоронять своїх дітей, а молоді матері в такий важкий час втрачають годувальників???
Але донецька колега не зрозуміла схвильованості галицьких вчителів. Для неї ім’я літератора Івана Франка - пустий звук.: "Його дуже важко зрозуміти", - коротко пояснила вона. Про відомий вірш свого земляка В. Сосюри "Любіть Україну" вона не чула, як і про не менш відому поему "Мазепа", в якій В. Сосюра, всупереч російським історикам, що вважали українського гетьмана зрадником, заперечив їм:" "Любив Вкраїну він душею і зрадником не був для неї",хоч і був запроторений до "психушки" за те, що сіяв зерна правди, які розвінчували міфи російської історії. А російські церкви до цього часу проголошують анафему І. Мазепі як зраднику.
Невідомим для донецької колеги виявилось ще й ім’я іншого літератора, випускника історико-філологічного факультету Донецького університету - Василя Стуса (1938 - 1985), котрий повторив творчу долю Т. Шевченка, але в умовах радянської дїйсності., вже в 20 столітті: йому, як і Кобзарю, доля подарувала лише 47 років життя, два терміни заслання і смерть при загадкових обставинах в карцері, Світова слава прийшла до В. Стуса після мученицької смерті в радянських таборах.. Його бійцівське слово, тверді національні переконання в ці важкі для України дні подають всім українцям надію на майбутнє:
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земле, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Але донецька колега не зрозуміла схвильованості галицьких вчителів. Для неї ім’я літератора Івана Франка - пустий звук.: "Його дуже важко зрозуміти", - коротко пояснила вона. Про відомий вірш свого земляка В. Сосюри "Любіть Україну" вона не чула, як і про не менш відому поему "Мазепа", в якій В. Сосюра, всупереч російським історикам, що вважали українського гетьмана зрадником, заперечив їм:" "Любив Вкраїну він душею і зрадником не був для неї",хоч і був запроторений до "психушки" за те, що сіяв зерна правди, які розвінчували міфи російської історії. А російські церкви до цього часу проголошують анафему І. Мазепі як зраднику.
Невідомим для донецької колеги виявилось ще й ім’я іншого літератора, випускника історико-філологічного факультету Донецького університету - Василя Стуса (1938 - 1985), котрий повторив творчу долю Т. Шевченка, але в умовах радянської дїйсності., вже в 20 столітті: йому, як і Кобзарю, доля подарувала лише 47 років життя, два терміни заслання і смерть при загадкових обставинах в карцері, Світова слава прийшла до В. Стуса після мученицької смерті в радянських таборах.. Його бійцівське слово, тверді національні переконання в ці важкі для України дні подають всім українцям надію на майбутнє:
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земле, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
(" Сто років, як сконала Січ")
Невже і цей випускник Донецького університету не заслуговує на почесне місце національного ідеалу?! Хто ж, як не він - надія української літератури, совість української нації в 20 столітті, безперечно, український патріот?! Невже не В. Стус?!
А, може, цим ідеалом вже є донецькі олігархи?! "Уму непостижимо", але в найбіднішій країні Східної Європи - Україні - найбільше олігархів. То, може, вони і врятують Україну??? Та їх патріотизм відмінний від справжнього. Справжній патріот встановлює на захопленій сепаратистами державній установі національний синьо-жовтий стяг, не задумуючись про власну безпеку, і гине. Для нього Україна-ненька - кривава рана. А для олігарха Україна - джерело прибутку, фінансовий імідж, якими він ні з ким не бажає ділитися.
Та щоб Україна стала успішною і процвітаючою, вона повинна бути державою патріотів. Як не дивно, в умовах військового стану історики приходять до висновку, який декого шокує: якби в Україні був лідер типу С. Бандери, то Крим не був би зданий без єдиного пострілу. А міліціонери в Донбасі та Одесі не тікали б з поля бою, а дали б відсіч агресору з "братньої держави".
Ох і моторошна ця братня любов! Самоствердження Росії на світовій арені відбувається за рахунок найближчих сусідів - України, Білорусії, Молдови, Кожен день в Росії, за словами одного з її Президентів, розпочинається із запитання: "А що ти зробив для України?"
Щоденно щось нове, що не викликає почуття радості, а найчастіше - криваві сльози і хрести; економічний, політичний і військовий тероризм під маскою великої братньої любові; фальсифікації української історії, нищення української мови, літератури і культури силами приборканих талантів (наукових, мовних, літературних, культурних, фінансових, економічних і т. д.); насадження чужих ідеалів: російської мови, московської історії та культури. Цей процес триває безперечно, впродовж останніх століть. А ми дивуємось, чому старші люди захоплено цитують російську поезію, а "тітушки" розривають на частини Україну-неньку і встановлюють чужоземні прапори.
Століттями російська державна машина втручалась в політичне, економічне і культурне життя сусідніх держав. Щоб добитись ручного управління Україною, Москва випробовувала найрізноманітніші методи, не гребуючи диявольськими: отруєннями, вбивствами, терором, диверсіями, фальсифікаціями - і все це під личиною братньої любові.
Ось чому і лежить між Росією та Європою одна із найбільших країн європейського континенту, "мов паралітик той на роздорожжу! (І. Франко). Перемелені жорнами російської імперії, українці не чують національних пророків, вони втратили національну, історичну та культурну пам’ять, перебувають у полоні міфів, вимислів, створених московськими ідеологами.
А сьогодні історія знову дає Україні ще один шанс, як Богдану Хмельницькому перед так званою Переяславською Радою, чи Михайлові Грушевському сто років тому в період УНР, коли Україна так і не змогла вирватися з кривавих братніх обіймів. Та світ змінився: він прагне жити за демократичними законами.
Українська земля, полита кров’ю борців за свободу всіх поколінь - від Київської Русі до Помаранчевого Майдану і, звичайно, героїв Небесної Сотні; тих, хто в період так званої "російської весни" 2014 року ціною свого життя і здоров’я намагаються зберегти благодатну українську землю від російського тероризму, забезпечити територіальну цілісність України - в черговий раз має подолати кривавий бастіон.
25 травня 2014 року на виборах Президента український народ в умовах непроголошеної війни повинен створити легітимну владу, якій буде довіряти весь світ. Від часів Богдана Хмельницького (1654 р.) ми наступаємо на московські граблі - і Україну заливає кров’ю. Прийшов час прибрати їх з українського шляху.
Ми не маємо права на помилку. Тому всі на вибори! Якщо Президент буде обраний в першому турі, російська агресія почне згасати. Другий тур виборів Президента для України - це ще місяць пекельних диверсій Кремля, який прагне змінити європейський вибір України, повернути її в імперське московське болото; це нові економічні витрати в період можливого економічного дефолту.
Дорогі українці, засліплені братньою любов’ю, прийшов час прозріти. Не піддавайтесь на дешевий піар кандидатів у Президенти; не вірте солодким обіцянкам кандидатів, які майстерно розвішують принади саме їхнього президентства; не купуйтесь на кілограм гречки, пляшку олії, гроші та інше. Не розпорошуйте голоси! Світ допоможе нам, якщо 51% виборців проголосує за одного з кандидатів. Доведемо світу, що Україна єдина,, обравши Президента у першому турі.
Але, на жаль, Голуб, що сідає на крісло Президента, часто трансформується в Диявола, тому приходять на думку слова І. Франка, який в умовах Австрійської імперії тричі балотувався до парламенту; дослухайтесь до них: "нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається Україна". І, можливо, це допоможе увійти Вам разом з українським народом у новітню історію, яка буде пов’язана з демократичною Європою.
Автором цієї публікації є активна читачка нашої бібліотеки, педагог-пенсіонер Мідик Марія Михайлівна.
Та щоб Україна стала успішною і процвітаючою, вона повинна бути державою патріотів. Як не дивно, в умовах військового стану історики приходять до висновку, який декого шокує: якби в Україні був лідер типу С. Бандери, то Крим не був би зданий без єдиного пострілу. А міліціонери в Донбасі та Одесі не тікали б з поля бою, а дали б відсіч агресору з "братньої держави".
Ох і моторошна ця братня любов! Самоствердження Росії на світовій арені відбувається за рахунок найближчих сусідів - України, Білорусії, Молдови, Кожен день в Росії, за словами одного з її Президентів, розпочинається із запитання: "А що ти зробив для України?"
Щоденно щось нове, що не викликає почуття радості, а найчастіше - криваві сльози і хрести; економічний, політичний і військовий тероризм під маскою великої братньої любові; фальсифікації української історії, нищення української мови, літератури і культури силами приборканих талантів (наукових, мовних, літературних, культурних, фінансових, економічних і т. д.); насадження чужих ідеалів: російської мови, московської історії та культури. Цей процес триває безперечно, впродовж останніх століть. А ми дивуємось, чому старші люди захоплено цитують російську поезію, а "тітушки" розривають на частини Україну-неньку і встановлюють чужоземні прапори.
Століттями російська державна машина втручалась в політичне, економічне і культурне життя сусідніх держав. Щоб добитись ручного управління Україною, Москва випробовувала найрізноманітніші методи, не гребуючи диявольськими: отруєннями, вбивствами, терором, диверсіями, фальсифікаціями - і все це під личиною братньої любові.
Ось чому і лежить між Росією та Європою одна із найбільших країн європейського континенту, "мов паралітик той на роздорожжу! (І. Франко). Перемелені жорнами російської імперії, українці не чують національних пророків, вони втратили національну, історичну та культурну пам’ять, перебувають у полоні міфів, вимислів, створених московськими ідеологами.
А сьогодні історія знову дає Україні ще один шанс, як Богдану Хмельницькому перед так званою Переяславською Радою, чи Михайлові Грушевському сто років тому в період УНР, коли Україна так і не змогла вирватися з кривавих братніх обіймів. Та світ змінився: він прагне жити за демократичними законами.
Українська земля, полита кров’ю борців за свободу всіх поколінь - від Київської Русі до Помаранчевого Майдану і, звичайно, героїв Небесної Сотні; тих, хто в період так званої "російської весни" 2014 року ціною свого життя і здоров’я намагаються зберегти благодатну українську землю від російського тероризму, забезпечити територіальну цілісність України - в черговий раз має подолати кривавий бастіон.
25 травня 2014 року на виборах Президента український народ в умовах непроголошеної війни повинен створити легітимну владу, якій буде довіряти весь світ. Від часів Богдана Хмельницького (1654 р.) ми наступаємо на московські граблі - і Україну заливає кров’ю. Прийшов час прибрати їх з українського шляху.
Ми не маємо права на помилку. Тому всі на вибори! Якщо Президент буде обраний в першому турі, російська агресія почне згасати. Другий тур виборів Президента для України - це ще місяць пекельних диверсій Кремля, який прагне змінити європейський вибір України, повернути її в імперське московське болото; це нові економічні витрати в період можливого економічного дефолту.
Дорогі українці, засліплені братньою любов’ю, прийшов час прозріти. Не піддавайтесь на дешевий піар кандидатів у Президенти; не вірте солодким обіцянкам кандидатів, які майстерно розвішують принади саме їхнього президентства; не купуйтесь на кілограм гречки, пляшку олії, гроші та інше. Не розпорошуйте голоси! Світ допоможе нам, якщо 51% виборців проголосує за одного з кандидатів. Доведемо світу, що Україна єдина,, обравши Президента у першому турі.
Але, на жаль, Голуб, що сідає на крісло Президента, часто трансформується в Диявола, тому приходять на думку слова І. Франка, який в умовах Австрійської імперії тричі балотувався до парламенту; дослухайтесь до них: "нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається Україна". І, можливо, це допоможе увійти Вам разом з українським народом у новітню історію, яка буде пов’язана з демократичною Європою.
Автором цієї публікації є активна читачка нашої бібліотеки, педагог-пенсіонер Мідик Марія Михайлівна.
