О краю мій, Підгір’я ти прекрасне,
Як я люблю, як я люблю тебе!
Мов зірка та, що світить і не гасне,
Так та любов в душі моїй живе
І. Франко
"Академія в одній особі" - так називали його друзі. Та й не дивно, бо був він поетом, письменником, публіцистом, перекладачем, ученим, громадським та політичним діячем, Доктором філософії, дійсним членом наукового товариства імені Тараса Шевченка, почесним доктором Харківського університету.
Ще в гімназії Іван Франко виявляв феноменальні здібності: міг дослівно відтворити товаришам годинну лекцію вчителя.
Творчий доробок Івана Яковича Франка складає 50 томів. І це, як стверджують франкознавці, лише половина всієї таорчої спадщини цієї надзвичайної людини.
За стилем поезії Великий Каменяр належить до перших реалістів української літератури. Багато віршів поета стали популярними піснями. Збірку "Зів’яле листя" поета фахівці вважають прикладом філософії будизму.
Письменник також писав оповідання, повісті, романи, які стали окрасою української літератури.
На книгах "Коли ще звірі говорили", "Лис Микита", оповіданнях для дітей "Олівець", "Грицева шкільна наука" виросло не одне покоління українців.
У драматургії Іван Франко став майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії.
Багата наукова спадщина Великого Каменяра містить наукові праці в галузі філософії, теорії та історії літератури, мовознавства, етнографії, економіки, історії, сходознавства та психології.
Перекладацькою діяльністю займався Іван Якович все своє свідоме життя. Перекладав з 14 мов.
Українською, польською та німецькою писав вірші. Перекладав з грецької та латинської. Знав старослов’янську, чеську, ідиш, санскрит. Пізніше вивчив французьку, англійську, угорську, італійську. Показав себе добрим знавцем арабських мов, перекладаючи на українську мову збірку казок "Тисяча і одна ніч".
Серед всіх перекладів неабияке місце посідає біблійна книга "Буття".
Революціями та війнами пронеслось над Україною двадцяте століття. Революцією та війною розпочалось двадцять перше століття, а творчість Великого Каменяра і надалі залишається актуальною. Читаєш його твори і здається, ніби були вони написані вчора.
Він не хотів йти попереду, не хотів бути лідером, не хотів спонукати та підштовхувати своїх підлеглих. Він хотів йти в одній колоні, а колони не було.
Зараз дивлячись на нашу прекрасну молодь хочеться бачити в ній ту Франкову колону, в якій він міг би йти разом з усіма.
Ми гордимося тим, що Іван Франко був нашим земляком.
Захід проходив 18 жовтня 2016 року в актовому залі СШ №16.
Із вступним словом виступив завуч СШ №16 Модрицький Юрій Львович.
Бібліотекарі продовжили розповідь про Великого Каменяра.
