Посмішка весни (літературно-мистецьке свято)

25 квітня 2017 року в приміщенні нашої бібліотеки відбулось
літературно-мистецьке свято

"Посмішка весни".

Активну участь у святі прийняли учні 2-Б класу

Дрогобицької спеціалізованої школи №16.

Школярі разом із вчителькою початкових класів  Надією Мирославівною Яворською

завітали в нашу бібліотеку.

І прийшли вони, як і всі "гонорові гості" не з порожніми руками.

Принесли вони із собою дуже гарний подарунок.

А подарували діти бібліотеці та бібліотекарям чудовий святковий концерт. 

Тут звучали вірші, 

прислів’я та приказки про весну.

Було цікаво послухати і розповіді про весняні свята.

Цікавими були розповіді про Великдень,

про Великодні писанки

та традиції.

А як цікаво пройшли Великодні ігри!

Як було весело та радісно!

Знають діти й інші весняні забави наших предків.

Були тут і веснянки і гаївки.

А як приємно було побачити і почути у виконанні дівчаток всім відому "Подоляночку".

Хлопчики спочатку лише спостерігали, як гарно танцюють дівчатка.

А потім дівчатка покликали їх у коло.

І всім стало ще веселіше.

Розповіли школярі й  про інші Великодні традиції.

Цікаво пройшла сценка традиції обливаного понеділка.

Згадали і ще одне весняне свято - День матері.

Бібліотекарі щиро подякували талановитим дітям за такий гарний подарунок,

 та запросили в читальний зал бібліотеки.

У читальному залі на учнів чекав майстер-клас із виготовлення подарунків для мам до одного із весняних свят - Дня матері.

Провела майстер-клас Савчин Галина Віталіївна.

 викладач малювання філії Дрогобицької художньої школи, 

яка знаходиться в приміщенні нашої бібліотеки.

Галина Віталіївна роздала учасникам свята ватні диски, аркуші та смужки кольорового паперу.

Школярі спочатку прослухали, як можна виготовити подарунок для мами

 із наявних матеріалів,

а потім вирішили і самі зробити все це своїми руками.

І ось з’явились перші відкритки-аплікації.

І бібліотекарі долучились до майстер-класу.

Далі відбулась коротенька розповідь про бібліотеку та художню школу.

Свято завершилось.

А скільки було радості та весняних посмішок.

Посмішка весни (літературно-мистецьке свято)

Увага! 25 квітня, у вівторок, о 12.00 годині в приміщенні нашої бібліотеки відбудеться літературно-мистецьке свято

 "Посмішка весни".

Тут на Вас чекають: гаївки, веснянки, 

знайомство з художньою школою

та бібліотекою.

Запрошуємо всіх бажаючих.

Дні Австрії у Дрогобичі (стіл-довідка)

     З 23 до 30 квітня 2017 року в Дрогобичі відбуватиметься п’ятий Міжнародний форум 

"Дні Австрії", присвячений "зеленому серцю" Австрійської Республіки

Федеральній Землі Штирія.

   Більше про цю важливу подію Ви зможете дізнатись, завітавши в нашу бібліотеку,

 де відкрито стіл-довідку "Дні Австрії у Дрогобичі".

  

Проста арифметика (оповідання Вірджінії Моріконі, перекладене з англійської мови на українську учасниками клубу "Юний поліглот")

Женева, 15 січня.

Дорогий тату:

     Як бачиш, я вже знову в школі. А вона такою ж злиденною і залишилась. Мій єдиний друг Рональд Флечер, про якого я тобі розповідав, вже не повернеться сюди, бо його маму переконали, що вона просто марнує його талант, оскільки він надзвичайно фотогенічний. Він буде дитиною-актором. Це було цілком несподівано для мене, оскільки все, що йому подобалось - це баскетбол. Він дуже сором’язливий.

     Політ був не таким вже дуже і поганим. Нікого не приходилось виносити з літака, хіба, що ми запізнились на 6 годин, а нагодувати нас забули, то за 14 годин ми встигли досить таки зголодніти, але, як ти кажеш, за гроші, які ми економимо на класі протягом подорожі, ми повинні бути готовими ще до де-яких жертв.

     Я робив усе, що ти мені радив. Коли ми приїхали в аеропорт, я заплатив водію таксі за проїзд і дав йому ще 50 центів "на чай". Йому це дуже не сподобалось. Фактично, він не хотів віддавати мого чемодана. Не знаю, що було б далі, якби якийсь чоловік не підійшов до нас, коли ми сперечались, і, почувши, що трапилось, дав водію долар. Я схопив чемодана і якраз встиг на літак.
     Протягом подорожі я все обмірковував, але не прийшов до ніякогісінького висновку. Я добре знаю про свою марнотратність щодо грошей, адже ти зробив все, що було в твоїх силах, щоб пояснити мені це. Все ж, обмірковуючи цю ситуацію, я побачив три виходи: Можна було просто здатись і віддати таксисту чемодан, але зрозумій, що тоді ми були б змушені знову купувати все, що було в чемодані, то, можливо витратили б більше, ніж 500 доларів. А це було б не дуже то й економно. Чи мені треба було б продовжувати суперечку з водієм і запізнитись на літак, але тоді тобі б ми змушені були заплатити ще 300 доларів за інший квиток, або  я міг би дати йому ще 25 центів, що, як сказав би ти, є простим викиданням грошей "на вітер" для створення ефекту. А що зробив би ти?
     У всякому разі, я зараз тут із чемоданом, а це - найголовніше.  Мене позбавили привілею двох вихідних днів за запізнення до початку навчання. Я намагався пояснити мосьє Фрішу, що я не винен в тому, що через погану погоду літак запізнився на 6 годин, але він сказав, що передбачлива людина знає про таку можливість і завжди має достатній запас часу. Хоч це мене і не засмутило, бо наступні 2 неділі - лижні, а мене ніколи не захоплювала ідея вставати о 6 годині ранку лише для того, щоб перетворитися в замерзлу брилу і терпіти жахливий біль, хоч, як ти кажеш, спорт сприяє змужнінню. Крім того, перебуваючи ці дві неділі в своїй кімнаті я зможу зекономити ще 27 доларів.
     Хочу сказати, що гарно провів Різдво і ціную все, що ви намагались робити для мене. Сподіваюсь, що я не приніс вам дуже багато клопоту. (Марта пояснила мені, що для того, щоб зробити мені Різдво, ви змушені були пожертвувати своїм медовим місяцем. Мені дуже шкода, хоч я не винен в тому, що Різдво припадає на 25 грудня. Це загальноприйнята істина. Хочу сказати, що якщо ви хотіли мати повний медовий місяць, ти і Марта могли б одружитися раніше, або почекати, коли закінчиться Різдво, або просто сказати мені, щоб я не їхав до вас. Я б усе зрозумів.)
     Я намагатимусь більше не витрачати так багато грошей у майбутньому. Звітуватимусь тобі про всі витрати.  Намагатимусь робити гімнастику очей і стоп, як радили лікарі. З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 19 січня

Дорогий Стівене:

     Дуже вдячний тобі за довгого листа, якого ти написав мені 15 січня. Потішною новиною є те, що ти доїхав благополучно, хоч літак ї запізнився. (Я не згідний з мосьє Фрішем, що передбачлива людина має знати про такі можливості, зараз стандарти в авіації такі, які вони є і обслуговування могло б бути кращим. Слід знати і те, що всі поголовно французи є найпедантичнішими у світі людьми. Нічого їх не ображає так, як не пунктуальна особа,)
     У випадку з чемоданом, боюсь, що ми з тобою помилились. Я забув, що повинна бути ще доплата за багаж, коли говорив, що ти повинен дати водію  "на чай" 50 центів.  Ти, з свого боку, міг би зробити висновок, що він просто сказав, що тариф, тобто плату за проїзд плюс доплату за чемодан, потрібно заплатити повністю, і тобі слід було б заплатити ще 25 центів. Головне, що ти вже в школі. Шкода, що ти, можливо, не мав часу довідатись, як звати твого рятівника. Тоді ми змогли б віддячити йому за його доброту.
     Я чекатиму твоїх звітів про витрачені гроші, і я переконаний, що ти зрозумієш, що звітуючи про витрати, ти навчишся економити на одязі, що, в свою чергу, допоможе тобі інакше ставитись до себе. Загальноприйнята помилка, як я тобі вже говорив, полягає у тому, що ми часто витрачаємо великі суми грошей, економлячи на здоров’ї. Але ти можеш і сам переконатись, що куплені дрібнички аж ніяк не можуть забезпечити стабільності. При хронічній хворобі важко сподіватись на хороший настрій. Твоя грошова допомога більш, ніж відповідна, а, коли ти навчишся зводити кінці з кінцями, то вбережеш себе від помилки в майбутньому. Вірю в тебе, і знаю, що ти зробиш все, що залежатиме від тебе у навчанні, спорті та дружбі..
     Що ж стосується Різдва, то ти не зобов’язаний цінувати всього, що ми зробили для тебе, Найважливішим є те, що ти гарно провів час, Сподіваюсь, що нам всім трьом було весело разом, хіба ж ні?  Поки твоя мама не вирішила для себе, де вона хотіла б жити, це і твій дім. І це ти завжди повинен пам’ятати. Навіть, хоч я знову одружився, я залишусь твоїм батьком раз і назавжди. Марті ти дуже сподобався, і вона  приймає близько до серця всі твої проблеми. Ти, може, і не знаєш, але вона є твоєю близькою подругою. Звичайно, до нових мачух і друзів звикати важко.
     Будь ласка, пиши мені частіше, оскільки, твої листи для мене багато важать. І далі пам’ятай про правопис. Виконуй всі вправи. З любов’ю, тато.

Женева, 29 січня

Дорогенька матусю:

     Минулої неділі я зобов’язанмй був написати листа татові, щоб подякувати йому за Різдво і повідомити його, що я благополучно добрався до школи. Цієї неділі мені хочеться написати листа тобі, хоч ти і подорожуєш. Цілком можливо, що ти цього листа ніколи й не отримаєш. Маю зізнатись в тому, що,  якщо б нас тут не змушували писати додому раз на тиждень, то не думаю, що писав би листи взагалі.  А це означає, що одного разу в такому становищі людина приходить до висновку, що вона може мати своє власне життя, а батьки своє. І тоді зв’язки втрачаються.
     Все ж, я маю сказати, що тато прекрасно ставився до мене. Марта, також, гарно ставилась. Вони, мабуть, добре обдумали, що цікаво робити на канікулах дитині мого віку. Іноді це вимагало від них досить багато зусиль. Потім із школи прийшов рахунок за навчання, який мала оплатити ти. Склалось враження, ніби я перейшов межі грошової допомоги. Крім того, там багато що ще дописали. То була жахлива сцена, і тато сердився, і Марта кричала. Вона сказала, що, якщо тато завжди робить  все, щоб ставитись  до мене, як до особистості, то я, в свою чергу, мав  би постаратись ставитись так само і до нього. Треба розуміти, що тато не Рокфеллер, навіть, якщо він і жертвує собою, посилаючи  мене на навчання до однієї із найдорожчих шкіл у світі, то це цілком не означає, що я можу всіх тягти у болото своїми безтурботними витратами. Таким чином, зараз я змушений перегинати аркуш паперу, звітуючись про всі свої витрати, а також не купувати нічого такого, що є поза межами життєвої необхідності.
     А так, вони були дуже лагідними зі мною і робили все для мого щастя. Звичайно, без тебе було дуже не добре. Вперше в житті ми не були всі разом. Мені все не вірилось, що це - Різдво.
     Сподіваюсь, що ти там прекрасно проводиш час, гарно відпочиваєш. Будь ласка, напиши мені, якщо зможеш. Весь твій Стівен.

Женева, 29 січня

Дорогий тату:

    Тепер черга писати листа тобі, бо я написав матусі минулої неділі. (Я переконаний в тому, що я можу сказати це тобі, не вражаючи твоїх почуттів, бо, як ти говорив мені, ви з мамою хотіли тільки цивілізованого розлучення, отже всі ми залишились  друзями.) Матуся і досі не відповіла на мій лист. У мене виникли сумніви: чи не було б простіше і дешевше, якби я взагалі не вступав до коледжу. І сам не знаю, кому і навіщо потрібна ця освіта?

     У нашій школі був жахливий скандал, який не залишив осторонь всіх нас. Одна дівчина, якій всього 16 років, завагітніла, Всі знають, що винен фізкультурник, а він - телепень, Нас цікавить, чи він одружиться з нею. Вона дуже переживає, бо її виключать зі школи. Вже в цю п’ятницю вона поїде геть.

     Вона завжди мені дуже подобалась. І минулого вечора ми з нею довго розмовляли. Я хотів сказати їй, що це ще не кінець світу, що моя мачуха збирається народити дитину в травні, а одружилась лише в грудні. І небо не впало на неї, і грім її не вбив, та й взагалі, нічого страшного з нею не трапилось. Я подумав, що це дало б їй можливість зрозуміти, що дорослі роблять такі ж помилки, як і діти (якщо її ще можна назвати дитиною), але потім зрозумів, що краще не треба про це говорити, тому і промовчав.

    У мене все добре, справи їдуть своїм ходом. З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 2 лютого

Дорогий Стівен:

     Мама і раніше не відрізнялась пунктуальністю в листуванні, а зараз їй це ще важче, ніж коли-небудь раніше. Для нашого ж блага ми намагались зробити все для того, що ти називаєш "цивілізованим розлученням". Але розлучення - нелегка справа для всіх, хто в нього втягнутий, як ти вже і сам знаєш. Стань на місце мами, тоді зрозумієш, що потрібні час і усамітнення, щоб все усвідомити і обдумати. Звичайно, вона напише тобі, коли знову знайде себе, а зараз ти повинен не втрачати віру в то, що вона тебе любить так само, як і раніше. Потрібні час і терпіння.
     Знову про питання, яке є для тебе каменем спотикання. Мета твоєї освіти - дати тобі можливість твердо стати на ноги, стати мужчиною, зробити дещо самому. І  надалі звертай особливу увагу на правопис.
     Цілком зрозуміло, чому ти провів паралель між своєю подругою і Мартою, яка вже в травні повинна мати дитину, але в цих двох випадках досить мало спільного.
     Твоя подруга є, чи вона була ще дитиною. Було б краще, щоб вона нею і  залишилась, як ти і сам це розумієш. Марту, на противагу їй, дитиною вже не назвеш. Вона вже цілком зріла жінка, яка повністю відповідає за всі свої вчинки. Тим більше, я, на відміну від вашого фізкультурника, не є телепнем, а людиною, яка також відповідає за свої вчинки. Тому ми з Мартою і одружились. І я зроблю все, що буде в моїх силах для неї і нашої дитини.
     До речі, ми вже знайшли нову квартиру, бо стара буде мала для нас у травні,. Це якраз через дорогу від школи, у якій ти вчився. Тут є кухня, їдальня, зал, 2 спальні: одна для нас з Мартою, інша для дитини, що народиться, а також ще є кімната, яка буде твоєю. Марта розуміє, як важливо, щоб ти відчував, що тут є місце і для тебе. Це ж завдяки їй ми переїдемо в таку велику квартиру. На період твоєї відсутності кімната буде моїм кабінетом, але ми заберемо всі книги, папери і всякі дрібнички зразу ж, як тільки ти приїдеш. Біля твого ліжка Марта   хоче повісити японські шовкові занавіски, які тобі тоді так сподобались. Пиши і не забувай виконувати вправи. З любов’ю, тато.

Женева, 5 лютого

Дорогий тату:

     Хотів би тобі сказати, що саме від тебе я вперше почув про "цивілізоване розлучення", бо саме ти це так мені пояснив. Я завжди вважав це дикунством. Чи не було б краще, якби ти просто сказав "Я більше не люблю твою маму і волію жити з Мартою", замість того, щоб наполягати на тому, що ви з матусею назавжди залишитесь найкращими друзями. Бо зараз матуся, може, думає , що  вона все ще дуже тобі подобається. Марті, також, важко повірити в те, що ти вибрав саме її, та й сам я не можу в усьому цьому розібратись, хоч це мене і не стосується.

     Не дуже радісна і та новина, що я біліше не можу виконувати вправ для очей, бо мій товариш по кімнаті настільки захопився стерео апаратом, що зламав його. (Але наша шкільна медсестра вважає, що добре, що так трапилось, бо я міг бо стати ще більш косооким, бавлячись цим стерео апаратом.)
     Я зараз не можу виконувати і вправ для стоп, принаймні для стопи однієї ноги, бо минулої суботи, прикрашаючи актовий зал для танців, я впав з драбини і зламав ногу. Зараз я в ізоляторі. І хто має оплатити рахунок за послуги лікаря: ти, чи матуся? Ми змушені були звернутись до іншого фахівця, бо наш шкільний лікар багато чого не знає. Шкода, що я знов приношу вам великі збитки, але, якщо б у людей нашої школи було б хоч трохи гонору, то вони купили б відповідне обладнання, і не дозволяли б учням ризикувати життям і здоров’ям на аварійних драбинах. Ти б міг про це написати в бухгалтерію. Це, сподіваюсь принесло б користь.
     Дівчина, що потрапила в таку велику халепу, прийняла велику дозу снодійних таблеток і померла. Мені дуже шкода її. Я гірко плакав, почувши це. Наскільки життя жорстоке! Я згідний з твоїм міркуванням, що вона ще дитина, ,але гадаю, що вона думала про це зі своєї точки зору. Вона, мабуть, так вчинила, бо вважала фізкультурника дорослою і відповідальною людиною, уявляла себе з ним у цілковитій безпеці. Вона може здатись тобі просто поганою, оскільки вона - дитина і їй слід би було б більше знати, але я думаю, що в цьому не лише вона винна, оскільки нас тут в школі завжди переконують, що вчителям треба завжди вірити.
     Радісна новина та, що ви переїдете в нову квартиру. Сподіваюсь,що після мого приїзду ви не будете забирати з твого кабінету всі твої книги і папери, бо це змусить мене відчути ще більшу свою непотрібність, ніж коли-небудь раніше. З дюбов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 8 лютого

Дорогий Стівене: 

     Цей лист буде коротким, бо ми саме переселяємось в нову квартиру. Марті потрібна моя допомога. Їй важко пакувати все самій.

     Мене надзвичайно вразила трагічна смерть твоєї подруги. Шкода, що в тебе є вже такий сумний досвід. Життя і справді може бути жорстоким, але, як правило, для тих людей, які ще не навчились жити.

     Якраз у твоєму віці, я, також, зламав ногу. Я не падав з драбини, це трапилось, коли ми грали хокей. Як боляче було мені тоді! Я це і досі пам’ятаю. Співчуваю.(Я написав листа вашому шкільному лікарю з проханням записати тебе в групу легкої атлетики відразу ж, як це тільки стане можливим. Рахунок оплачу я.)

     Замовив я і новий стерео апарат, бо, незважаючи на думку вашої медсестри, вправи - це зараз найважливіші для тебе, і ти повинен їх виконувати. Будь обережний з ним, незважаючи на те, як би твій друг не був ним захоплений. 

     Передаю тобі найщиріші вітання від Марти. Вона цікавиться, який би ти хотів подарунок до дня народження. Пиши нам. З любов’ю, тато.

Женева, 12 лютого

Дорогий тату:

     Мене дуже здивував твій лист. Мене здивувало те, що ти допомагаєш Марті пакувати речі, бо, коли ти ще був одружений з матусю, то ніколи не пам'ятав, що тобі треба щось пакувати, чи ще щось таке. Думаю, що Марта тебе перевиховує. Здивувало мене і те, що ти написав про дівчину, яка померла. Хочу сказати, що, якщо коли-небудь хтось розповість мені подібну історію, я просто тоді подумаю, що винен знову ж таки фізкультурник, бо тепер мені здається, що всі вони негідники. Звичайно, в тебе більший життєвий досвід, ніж у мене.
     Я вже не в ізоляторі. Мені видали милиці. Боюсь, що я ще довго не зможу займатись спортом.
     Я сподіваюсь, що ваша нова квартира гарна, а більше нічого мені не треба до дня народження, бо не маю нічого проти, щоб відзначити його тут, у школі. І не треба мені більше про це нагадувати. З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 15 лютого

Дорогий Стівене:

     Це  не відповідь на твій лист, а лише спроба поговорити з тобою віч-на віч.

     Тобі вже 15 років. Незабаром, вступаючи до коледжу, ти будеш змагатися за місце під сонцем. Тоді ти зіткнешся з фактом, що у цьому житті ми досягаємо успіхів завдяки своїм власним заслугам. Ти ще занадто молодий, щоб все це зрозуміти, але не занадто молодий для усвідомлення важливості прикладання зусиль. Люди, які не одержали освіти, безнадійно нещасні все своє життя, бо вони не мають гарного місця в суспільстві.

     Якщо ти не вступиш до коледжу, то винен у цьому будеш лише ти. Це буде твоїм клеймом до останніх днів твого життя. Кожен раз, коли ти сумніваєшся у правописі, дивись у словник і запам’ятовуй написання слів. Це все, що ти можеш зробити для себе.

     В новій квартирі у нас ще повний безлад, але, коли Марта доб’ється всього, що вона планувала, тут дійсно буде дуже гарно. Гадаю, тобі сподобається. З любов’ю, тато.

     

Женева,19 лютого

Дорогий тату:

     У мене складається враження, що ми взагалі не розуміємо один одного. Для того, щоб написати тобі листа,  я змушений шукати в словнику практично кожнісіньке слово, а це і є основною причиною, чому я ненавиджу писати тобі листи, бо на них йде так вже багато часу і вони цілком не спонтанні. Повір мені, що кожен лист до тебе - одне із семи чудес світу. Хочу сказати, що я роблю все, що у моїх силах. Ти б погодився зі мною, якщо б бачив словник, який завжди лежить поруч, а якщо ти кажеш, що слід ще і запам’ятовувати написання всіх цих слів,то це не в моїх силах, бо для мене це не має аж ніякогісінького значення і ніколи не мало. З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 23 лютого

Дорогий Стівене:

     Часом приносить користь виговорити все,  що наболіло. Всім нам потрібно це інколи робити. Від цього стає легше. 

     Прошу тебе ніколи не забувати, що я завжди пам’ятаю про твої труднощі з правописом..Знаю і те, що ти прикладаєш багато зусиль. Я пишаюсь тобою. Хочу тільки бути певним,що ти продовжуєш старатися.

     Вкладаю до листа невеличкий чек до твого дня народження, бо навіть хоч ти і не хочеш про це згадувати, я не можу забувати. Хочу, щоб ти знав, що ми завжди думаємо про тебе. З любов’ю, тато.

Женева, 26 лютого

Дорогий тату:

     Нам не дозволяють  користуватися чеками тут, у школі, але все рівно, дякую за гроші.

     Не маю змоги більше писати, бо в нас будуть іспити і мені треба готуватись. З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 2 березня

Нічна телеграма:
     Всього найкращого.т.ч.к. Вишли результати іспитів. - З любов’ю, тато.

Женева, 12 березня

Дорогий тату:

     Іспити вже позаду. Я отримав "С" по англійські мові, бо, як виявилось, я не знаю правопису, що тебе не дуже то і повинно дивувати, по природознавстві, математиці та латині - "А", по французькій мові та історії - "В". З такими оцінками я став найкращим учнем в класі. Хоч це не так вже й багато значить, оскільки тут, як би ти сказав, ніхто із дітей ані трохи не думає про життя. Вони всі тупі. Що я робитиму на Великдень? Хочете, щоб я приїхав у Нью Йорк, чи залишитись мені тут? Що б ти порадив? З любов’ю, Стівен.

Нью Йорк, 16 березня

Дорогий Стівене: 

     Я повністю задоволений твоїми оцінками. Вітаю! Підтягни ще правопис, і тобі не буде чого хвилюватися.

     Якраз вчора я отримав листа від твоєї мами. Вона зараз орендує невеличкий будиночок  в Іспанії, і запрошує тебе до себе на Великдень. Звичайна, ми завжди дуже раді тебе бачити, і ти можеш відпочивати де хочеш, але Іспанія дуже гарна, і тобі сподобається її природа. Я написав мамі листа з проханням негайно написати тобі. Посилаю тобі адресу мами, якщо ти сам захочеш їй написати. Дай нам знати, що ти збираєшся робити. З любов’ю, тато.

Женева,19 березня

Дорогенька матусю:

     Тато писав, що ти запрошуєш мене до себе на Великдень. Невже це правда?! Якщо так, то я - найщасливіша дитина в усьому світі. Весь цей час мені було надзвичайно важко без тебе. То, що ти хочеш мене побачити, багато значить для мене. Якщо тобі вже краще, то я зможу багато що для тебе робити, щоб ти не втомлювалась.

     Цікаво, чи помітиш ти, як я змінився. Відверто кажучи, я досить таки змінився. І все це через школу.

     Знаю, що ви з татом хочете, щоб я отримав життєвий досвід, щоб я побачив життя поза Америкою. Але ж ви не знаєте, що Женева - це не цілком світ. Маю на увазі, якщо людина тут народилась, то, можливо, вона і знає справжнє життя, але ж я тут не зустрів жодного, хто б тут народився. Всі, з ким я тут зустрічаюсь, точнісінько такі самі, як і я. І всі ми тільки чекаємо, щоб нас забрали звідси. Думаю, що краще було б залишити мене в будь-якому іншому місці, хоч американці досить шумні і економні щодо грошей. Майже всі діти тут - американці. Якщо розглянути цю проблему ближче, то складається враження, що їхні батьки просто не знали, що з ними далі робити.

     Матусю, я це пишу, бо боюсь, що я знову витратив забагато грошей. Мосьє Фріш каже, що наш тато зійде з розуму, коли побачить, що я тут наробив. Сподіваюсь, ти зрозумієш, що купив я це все лише тому, що тут, здається, більше нема що робити. Ти, мабуть, змогла б мені якось допомогти. Все рівно, за це все треба буде заплатити:

Концерт іспанського гітариста  А. Сеговії (вартий того)   16.00 (швейцарських франків)

Шкільні танці                                                                           5. 00

Англійська драма  (що це таке?)                                           10.00

Контроль поведінки  (?)                                                           9.10

Покупки для навчання (зошити, олівці і.т. д.)                       65.90

Класичний балет  (розчарування)                                         47.00

Бібліотека для старшокласників                                            59.30

Концерт фортепіано                                                                61.00

Фарбування одягу  (зіпсували все)                                        59.60

Медицина                                                                                 35.00

Шкільний бал                                                                             7.00

Кишенькові витрати                                                               160.00

77 йогуртів  (порада лікаря)                                                      42.40

Бухгалтерія                                                                               295.70

                                                                Всього  896.10 (швейцарьких франків)

Біда в тому, що тато дозволив мені витрачати близько 50 доларів на місяць і не більше, бо то - сума мого утримання. А це буде близько 250 швейцарських франків. А ще 15 доларів прислала мені бабуся на Різдво. Коли я приїхав до школи, то знайшов ще 4 франки в кишені  своєї шкільної куртки. Ще 75 центів в мене залишилось із Нью Йорка. Все це не дуже то і допомогло. Ще тато вислав мені чек па 25 доларів до дня мого народження, але нам тут не дозволяють користуватися чеками. То що ж мені робити?
     Як ти вже зрозуміла, ситуація досить таки серйозна, та ще серйознішою вона стане, коли тато побачить рахунок. Благаю тебе, не пиши про це татові, бо біда, здається, в тому, що я ніколи не складав попередніх балансів. Зараз, боюсь, що не так вже й легко ощадливо вести рахунки без попереднього балансу, та й до цього часу всі рахунки велись досить таки божевільно.
     Хочеш, щоб я полетів до Іспанії літаком? А хто ж тоді заплатить за квиток?
     Напиши мені відразу ж, як тільки отримаєш мого листа, бо навчання закінчиться вже 29 березня, і я буду в досить скрутному становищі. Весь твій Стівен.

Женева, 26 березня

Дорогий тату:

      Тиждень тому я написав матусі, що хотів би провести Великдень в Іспанії. Відповіді ще не отримав, але сподіваюсь, що швидко отримаю,  бо навчання закінчиться вже в четвер.

      Боюсь, що знов розчарував тебе надмірними витратами, але весною, сподіваюсь, що зумію бути більш економним. З любов’ю, Стівен.

     P.S. Що ж мені робити, якщо я не отримаю відповіді  від мами?

   Сподіваємось,  Вам сподобалося оповідання. Якщо так, то ми чекатимемо на Вас у нашій бібліотеці  в п’ятницю 28 квітня о 17.00 на засіданні клубу "Юний поліглот",  де ми змогли б обговорити це оповідання англійською, чи українською мовою. 

Символ і оберіг Великодня - писанка (бесіда)

Котилася писанка з маминої пісні,

З маминої пісні - з давньої гаївки.

Написали писанку лагідні і ніжні,

Мудрі і натхненні руки українки

Богдан Стельмах 

12 квітня 2017 року в нашій бібліотеці відбулася бесіда-діалог 

"Символ і оберіг Великодня - писанка".

На заході були присутні учні молодшого та середнього шкільного віку.

Звучали цікаві легенди та вірші про писанки.
Бібліотекар розповіла про різні способи та технології виготовлення Великодніх писанок.

Діти розглядали писанки, виготовлені вмілими руками наших талановитих читачів.

Якщо Ви веселі, кмітливі, ініціативні, талановиті 

(а це, безперечно, так), завітайте в нашу бібліотеку!

Тут ми разом з Вами зможемо створити ще не один цікавий проект.