A Fairy Tale about Love,
or The Party at Craziness
Once upon the time there was a very
nice party at Craziness. Very many guests were invited to the party.The hall
was beautifully decorated. There were many delicious dishes on the tables. All
the guests were very happy.
At the end of the party Craziness suggested: "Now we
will play hide-and-seek. I will count up to one hundred and you will hide. Then
I will seek you".
"All right", answered the gueats.
So Craziness shut its eyes and began to count: "One, two, three, four..." The guests run into the different parts.
So Craziness shut its eyes and began to count: "One, two, three, four..." The guests run into the different parts.
"...ninety-one, ninety-two, ninety-three..."
counted Craziness. Panic was running here and there, didn't knowing where to
hide..
"...ninety-eight, ninety-nine, one hundred. I am
going to seek. Who will be the first?"
Curiosity was the first. It was peeping out of her refuge
in order to learn who will be seeked the first. Hesitation was the second. It was hanging on a fence. Hesitation couldn'd decide on which side to hide...
Everyone was seeked out but Love. So all the
guests helped Craziness to seek Love.
Suddenly Craziness saw a very wonderfull sight. It appeared in a beautifull garden. It was a large lovely garden. Here and there
over the grass stood pretty flowers. They were smiling like little stars. There
were many nice trees and bushes in the garden. The birds were flying about and
twittering with delight. Craziness stopped in order to listen to them.
Unxpectedly he heard somebody's cry. The cry was heard from behind a rose bush.
So Craziness run to the bush. Love was bitterly crying between the
flowers. She was blind. The rose thorns made holes in its eyes.
"Forgive me, forgive me, dear Love. I am very
very sorry. It is my fault," pleaded Craziness.
" Let me help you and follow you anywhere,
always and all the time."
From that time Craziness is always, follows Love and helps it in its own way. When You meet Love, you will also meet Craziness.
Казка про Кохання,
або Вечірка у Безумства
Давним давно у тиху ніч Безумство запросило до себе на вечірку багато друзів. Зал був дуже гарно прикрашений. На столах були різноманітні смаколики. Всі гості були надзвичайно щасливими.
На завершення вечірки Безумство запропонувало: "А тепер давайте грати в хованки. Я буду рахувати до 100, а ви будете ховатись. Потім я буду шукати вас".
"Чудово!" погодились гості.
Тоді Безумство заплющило очі та розпочало рахувати: "Один, два, три, чотири..." Гості розбілись в різні боки.
"... дев’яносто один, дев’яносто два, дев’яносто три, дев’янасто чотири..." Паніка бігала туди-сюди, не знаючи куди сховатися.
"... дев’яносто вісім, дев’яносто дев’ять, сто. Я йду шукати, Хто буде першим?"
Цікавість була першою. Вона виглядала з-за свого сховку, бажаючи дізнатись, хто ж буде першим? Другою була Нерішучість. Вона висіла на огорожі, не знаюча з якого боку сховатися.
Знайшли всіх окрім Кохання. Таким чином всі гості заходились його шукати.
Раптом Безумство побачило дуже гарний краєвид. Воно опинилось у чудовому саду. Це був великий та прекрасний сад. Всюди поміж травою росли чарівні квіти. Вони посміхались, неначе маленькі зірочки. В саду було багато чудових дерев та кущів. Літали пташки, весело співаючи. Безумство зупинимось, щоб послухати цей казковий спів. Раптом воно почуло чиєсь схлипування. Хтось гірко плакав за кущем троянд. Безумство швидко побігло до куща. То було Кохання. Воно невтішно ридало міх квітами. Воно було сліпе. Колючки троянд викололи йому очі.
"Вибач мені, вибач мені, дороге Кохання! Мені дуже дуже шкода! Це лиш моя вина!" благало Безумство.
"Дозволь мені допомагати тобі та супроводити тебе завжди, всюди і повсякчас!"
З того часу Безумство завжди супроводить Кохання і допомагає йому на свій розсуд. Зустрівши Кохання, Ви завжди зустрінете Безумство.
Знайшли всіх окрім Кохання. Таким чином всі гості заходились його шукати.
Раптом Безумство побачило дуже гарний краєвид. Воно опинилось у чудовому саду. Це був великий та прекрасний сад. Всюди поміж травою росли чарівні квіти. Вони посміхались, неначе маленькі зірочки. В саду було багато чудових дерев та кущів. Літали пташки, весело співаючи. Безумство зупинимось, щоб послухати цей казковий спів. Раптом воно почуло чиєсь схлипування. Хтось гірко плакав за кущем троянд. Безумство швидко побігло до куща. То було Кохання. Воно невтішно ридало міх квітами. Воно було сліпе. Колючки троянд викололи йому очі.
"Вибач мені, вибач мені, дороге Кохання! Мені дуже дуже шкода! Це лиш моя вина!" благало Безумство.
"Дозволь мені допомагати тобі та супроводити тебе завжди, всюди і повсякчас!"
З того часу Безумство завжди супроводить Кохання і допомагає йому на свій розсуд. Зустрівши Кохання, Ви завжди зустрінете Безумство.
