Свято великодньої писанки (книжково-ілюстративні світлини)

 

"На ранньому скоромному столі

Великдень всіх нас на гостину просить.

Малює сонце полотно небес

і крашанку, як усмішку, підносить:

- Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!"

Весна - найпрекрасніша пора року.

З її приходом оживає природа, повертаються з теплих країв пташки,

земля одягається в зелень, квітнуть сади, перегукуються пташиним співом гаї.

На цей період припадає найбільше християнське свято - Великдень - світле

 і радісне свято 

Воскресіння Сина Божого Ісуса Христа.

Одним із найяскравіших та найпотужніших символів Великодня є українська писанка.

 Українська писанка - це справжнє рукотворне диво.

Сама писанка є символом Сонця, життя, безсмертя, любові та краси,

 весняного відродження, добра, щастя, радості.

Писанки писали та дарували на Великдень родичам, сусідам, друзям.

Кожна писанка містила у собі певну інформацію. Вона були виготовлена з певними побажаннями, тому було важливо, щоб писанка потрапила за призначенням. Була писанка для дівчинки, для хлопчика, для жінки, для чоловіка... Отже, було важливо їх не переплутати, бо кожна писанка містила інші побажання. 

Нам слід пам’ятати, що на цей час припадає найбільше, найвеселіше та найсвітліше свято в житті християн - Воскресіння Ісуса Христа.

Ми повинні бути щиро вдячні Ісусові за Його викупну жертву.

Він віддав своє життя заради нас, щоб врятувати нас від гріха, карою за який є смерть.

 

Смерть Ісуса Христа, а згодом і Його чудесне Воскресіння дало нам, істиним християнам, надію на вічне та щасливе життя.

Христос Воскрес!

Луіс Слободкін "Дінні та Денні" (книга перекладена з англійської мови на українську учасниками клубу "Юний поліглот" дистанційно)

Дінні та Денні

Луіс Слободкін

Від Автора 

Вам слід знати, що ця книга не є науковою. Але історія ця, можливо, могла колись і трапитись.

 

Правдою є те, що динозаври насправді жили та ходили по Землі мільйони років тому і було їх сотні різних видів. Деякі з них були люті, якісь сварливі і завжди бились та жерли один одного. Але були ще і мирні диплодукуси і ніжні бронтозаври.

Ці динозаври їли лише молоді листочки з верхівок дерев, мохи та різні рослини, які там росли. Вони не їли м’яса, бо були вегетаріанцями. Хочеться вірити, що вони були лагідними та добрими.

В цій історії розповідається про саме цей вид динозаврів. Дінні та його сім’я належали до сім’ї диплодискусів, або до сім’ї бронтозаврів, або вони були ще іншими, можливо двоюрідними братами і сестрами для обидвох цих сімей.

.

Дінні та Денні.

Давним-давно

 жив-був

 молодий динозавр на ймення Дінні.

Жив Дінні із своїми мамою  і татом,

 які були славними великими динозаврами

 та з багатьма (дуже багатьма) братами та сесрами

на великій, гарненькій, досить вологій леваді.

Ця сім’я динозаврів була дійсно досить ніжною.

Вони любили їсти маленькі дерева, квіти і мох.

І в той час ще багато що росло на леваді.

Дінні та сотні його братів і сестер

 жили мирно і щасливо всі разом.

Одного дня Дінні помандрував геть від своїх мами і тата

і сотні своїх братів та сестер.

Гуляючи, він гриз 

щось з цього...

і щось з того.

Він йшов далі щасливо доки не прийшов 

до краю левади.

Там за кущами

він побачив винятково гарну квітку.

Дінні жадібно чимдуж помчав через кущі 

до тієї чудової квітки. 

Раптом, він помітив, що тоне в м’якому каламутному болоті, 

у якому росла та квітка!

Він намагався вибратись звідти, 

але марно!

Дінні занурювався все нижче... і нижче...

і нижче у то каламутне болото.

І тоді, коли Дінні занурився у ту м’яку каламуть

якраз по саме підборіддя,

підійшло створіння, якого Дінні ще досі ніколи не бачив.

То був хлопчик!

Ім’я хлопчика було Денні,

і жив він із своїми мамою і татом

в печері на краю широкої галявини.

Коли Денні побачив, що Дінні тоне в каламутному болоті,

він знав, що він повинен допомогти йому..

Так Денні покотив де-кілька колод в бік Дінні.

Колоди були досить довгі, тому не тонули в каламуті.

Дінні поклав своє підборіддя на колоду...

потім він підняв одну лапу на ту колоду...

а тоді іншу...

Невдовзі йому вдалось цілком вибратись із болота.

Тепер, вперше, Денні побачив яким насправді величезним був Дінні.

Денні був здивований та наляканий

і зі всієї сили він пробіг 

весь шлях додому, до печери свого тата.

Дінні було дуже шкода, коли він побачив, як біг Денні

і декілька наступних днів він чекав на Денні.

Одного ранку він побачив, як Денні тягнув багато дров

 до печери свого тата.

Дінні  допоміг Денні  доправити дрова до пункту призначення.

Спочатку Денні боявся, щоб Дінні допомагав йому,

бо Дінні був дуже вже великим.

Але, згодом, вони стали добрими друзями

і Дінні завжди допомагав Денні робити всі його справи. 

Він допомагав Денні приносити дрова до нечери його тата,

 допомагав Денні приносити воду з річки

і ще допомагав Денні робити безліч інших речей.

Коли Денні не мав роботи,

Дінні та Денні любили разом грати в різні ігри.

Вони грали... в гойдалку...  в ковзанку...

в тріскання батогом... в хованки.

Так Дінні та Денні стали найкращими  друзями.

І настав час, коли Дінні врятував життя Денні.

Врятував він ще і життя  мами і тата Денні.

Ось як це трапилось.

На другому кінці величезної левади

 були великі глиби льоду, що називались льодовиками.

Влітку, коли була спека,

ці льодовики танули

і вода покривала величезну леваду.

Одного разу було дуже спекотне літо.

Сонце палило так сильно, що розтопило льодовики настільки,

що величезна левада стала величезним озером.

Вода на леваді піднімалась все вище і вище.

Вода піднялась настільки високо, що мама, тато Дінні

та всі його багаточисленні брати та сестри

вибрались з левади на сушу і не збирались спускатись знов на колишню леваду.

Вода піднімалась високо і навколо скелі, 

де жили Денні, його мама і тато.

Тато Денні скріпляв разом колоди та різні палки,

та почав будувати пліт..

Але ж він не міг збудувати його так швидко, як це було потрібно!

Вода продовжувала підніматись все вище і вище..

І в той момент, коли вода піднялась так високо,

що вона вже почала затікати в печеру Денні,

На порятунок прийшов Дінні!

Денні, його мама і тато забрались на величезну голову Дінні.

Так Дінні переплив через озеро

і благололучно переправив їх на суху землю.

Коли Денні, його мама і тато

були в безпеці на сухій землі,

Дінні ляснув хвостом і знову занурився в озеро.

Він переплив його і залишився із своїми мамою і татом,

і багатьма-багатьма братами і сестрами.

І саме тоді  Денні востаннє бачив свого друга Дінні.

Тато Денні знайшов високо у скалі нову суху печеру.

 Там Денні, його мама і тато прожили багато-багато років.

Але Денні ніколи не забував свого друга Дінні.

Одного разу Денні знайшов гострий камінець

і вибив малюнок свого друга Дінні

на камені біля своєї нової печери.

Малюнок Дінні, вибитий Денні і досі там є.

Інколи, коли ви підете на пікнік

і бачите там ось такі сліди, 

ви зможете побачити поміж тих слідів

сліди Дінні і його мами і тата

і багатьох (дуже багатьох) його братів та сестер, 

зроблені у м’якому болоті, коли вони вибирались з величезного озера.

Ці сліди висохли на сонці

і скам’яніли, і там вони вже є

багато-багато часу.

І, якщо ви знайдете камінь біля печери високо на скелі

з маленьким вибитим на ній динозавром, 

це може бути той малюнок, який зробив Денні

сотні сотень років тому,

 малюнок друга Денні,

лагідного динозавра.

Малюнок виглядає ось так..

Кінець.

Чистота - запорука здоров’я (відверта розмова до Всесвітнього дня здоров’я - 7 квітня)

Коронавірус, епідемія, пандемія, ізоляція, самоізоляція, МОЗ, "Червона" зона... Ці слова ми чуємо кожного дня.  Вони лякають. І що нам робити у такій складній ситуації? Де шукати порятунок?

Ситуація досить складна, але ми повинні робити все, що в наших силах, щоб запобігти розповсюдженню пандемії коронавірусу. Слушними тут є поради, що нам слід робити. Кожного дня ми бачимо  ці та подібні плакати, які зустрічаються  в державних та громадських установах.  Засоби масової інформації дають нам корисні поради про те, як вести себе у тій, чи в іншій ситуації. Ці поради ми бачимо в Інтернеті кожного дня.

Якщо уважно та вдумливо проаналізувати ці поради, то всі вони в меншій, чи в більшій мірі зводяться до чистоти. Тобто, ми повинні робити все, щоб залишатись чистими. щоб не захворіти на коронавірус, ми повинні зробити все для того, щоб вірус не потрапив до нашого організму. Для цього необхідно: постійно тримати руки в чистоті (часто мити їх в проточній теплій воді з милом, якщо немає можливості це робити, потрібно користуватись антисептиком); намагатись не торкатись руками обличчя; у громадських місцях носити маску, тримати соціальну дистанцію; намагатись не знаходитись у місцях великого скупчення людей. Дивно, але є багато людей, які не носять маски. Невже це так важко одягти маску, щоб захистити від хвороби себе та оточуючих.

 Якщо ж ці засоби не допомогли, а таке може трапитись, і ми захворіли, потрібно залишатись вдома, телефонувати лікареві та виконувати всі поради, включаючи ізоляцію та самоізоляцію, щоб не інфікувати інших.

Отже, найважливішим тут є дотримання чистоти, як би дивно це не звучало. Про чистоту ми чуємо не вперше. І це здається нам таким звичним та буденним, а комусь і зайвим. Але згадаймо всім відомий вислів:"Підтримувати чистоту дешевше, ніж купувати ліки".

Ми повинні тримати в чистоті наше тіло, одяг , оселю та подвір’я. Від цього залежить наше здоров’я, самопочуття і настрій. Як показує досвід, самопочуття і настрій тісно пов’язані із фізичним здоров’ям людини. 

Коли людина чиста, акуратна, вона впевнена в собі. А це, в свою чергу, веде до покращення настрою та фізичного здоров’я

Чистота та охайність оселі радують око та піднімають настрій. Українське прислів’я говорить: "В охайній оселі і жити весело".

Все це стосується і подвір’я, і вулиці, і міста, чи села у якому ми живемо.

Як показує досвід, чистоту підтримувати не так вже і легко. Для цього не достатньо лише не смітити, не забруднювати себе і все довкола. На жаль, ми живемо у брудному світі.  Для підтримання чистоти ми повинні постійно прикладати зусилля, ми повинні постійно  боротись із брудом. Для цього потрібно повсякденно багато працювати.  Прибирання - важка, одноманітна та нудна робота. Але всі розуміють, що це робити необхідно. І, якщо хтось каже: "Я люблю прибирати", то ця людина швидше має на увазі те, що вона любить чистоту. а задля цього варто прикладати всіх зусиль.

Що стосується Біблійного погляду на чистоту? Перекладачі Біблії стверджують, що слово "святий", яке часто зустрічається в Біблії, на мові оригіналу окрім інших значень означає ще і "чистий". Отже,"святість" - це "чистота". А "бруд" - це "гріх". Отже християни повинні бути чистими від гріха

Окрім фізичної чистоти, про яку вже було сказано, є ще й інші види чистоти.

Духовна чистота передбачає читання Біблії і дотримання Божих заповідей, що допоможе нам жити в мирі з Богом та людьми.

Моральна чистота передбачає дотримання Божих норм щодо моралі. Ми повинні уникати різних проявів аморальної поведінки, які негативно впливають на наше психічне та фізичне здоров’я.

Ми повинні бути розсудливими та обережними у наших вчинках. Потрібно спочатку подумати перед тим, як щось робити. Ось наочний приулад: Ми йдемо вулицею. Перед нами високий стовп, а на ньому напис. Ми не бачимо, що там написано і хочемо прочитати. Вибираємось на стовп і читаємо: "Пофарбовано!" Наша надмірна цікавість і необережність зіграли з нами лихий жарт.

Розумова чистота. Якщо ми наповнюємо наш розум чистими та безгрішними думками, наша поведінка повинна бути чистою. Якщо ми розмірковуватимемо про нечисте, це може довести нас до негідних вчинків. Ми повинні уникати тих розваг, які можуть забруднити наш розум.

 Хочеться навести цікаве порівняння щодо сумнівних думок: "Ми не можемо заборонити птахам літати над нашими головами, але в наших силах не дозволити їм звити гніздо в нашому волоссі".  

Наповнювати розум чистими думками ми зможемо тоді, коли читатимемо та вивчатимемо Біблію.

Чистота мови. Ми повинні завжди говорити правду. Брехуни Царства Божого не успадкують. Ми не повинні вдаватись до поганої мови, слухати та розповсюджувати брудні жарти та аморальні історії. Люди з чистою мовою завжди приємно вирізняються з натовпу.  Вони викликають повагу оточуючих.

В Біблії говориться багато про викупну жертву Ісуса. Він прийшов на Землю, щоб очистити нас нас від гріхів і дарувати нам життя вічне в раю.

У притчі від Отця Володимира йде мова про цю велику викупну жертву, яку Ісус добровільно заплатив за нас і за яку ми повинні бути щиро вдячні Ісусові.

"Одного дня Сатана та Ісус зустрілися. Сатана щойно прийшов до раю, сміявся і сміючись, сказав: «Так, Сер! Щойно я взяв для себе світ, повний людей. Я їх використаю сповна, я знаю, що вони не втримаються. Вони всі пропащі, грішні!»

«Що ти з ними зробиш?» - Ісус запитав.

«Ах, мені буде весело з ними, - Сатана відповів, -  Я навчу їх, як виходити заміж і розлучатися, як ненавидіти і зловживати один одним, щоб навчилися напиватися, курити і, звичайно, я навчу їх, як придумати й робити зброю та бомби, щоб знищили один одного. Я буду гарно проводити час!»

«Що робитимеш, коли втомишся?» - Ісус запитав його.

«А я їх вб'ю», - Сатана сказав з видом, сповненим ненависті та гордості.

«Що ти за них просиш?» - Ісус запитав.

«Ах, Ти хіба любиш тих людей. Вони недобрі, навіщо Ти хочеш їх врятувати. Ти береш їх, а вони ненавидять Тебе. Вони будуть плакати перед Тобою, вони клянуться Тобі, але вб'ють Тебе. Ти любиш тих людей?»

«Скільки?» - Ісус знову запитав.

Сатана подивився на Ісуса і відповів: «Вся Твоя кров, сльози і життя».

Ісус сказав: «Все готово! І Я плачу таку ціну»..".