Луіс Слободкін "Дінні та Денні" (книга перекладена з англійської мови на українську учасниками клубу "Юний поліглот" дистанційно)

Дінні та Денні

Луіс Слободкін

Від Автора 

Вам слід знати, що ця книга не є науковою. Але історія ця, можливо, могла колись і трапитись.

 

Правдою є те, що динозаври насправді жили та ходили по Землі мільйони років тому і було їх сотні різних видів. Деякі з них були люті, якісь сварливі і завжди бились та жерли один одного. Але були ще і мирні диплодукуси і ніжні бронтозаври.

Ці динозаври їли лише молоді листочки з верхівок дерев, мохи та різні рослини, які там росли. Вони не їли м’яса, бо були вегетаріанцями. Хочеться вірити, що вони були лагідними та добрими.

В цій історії розповідається про саме цей вид динозаврів. Дінні та його сім’я належали до сім’ї диплодискусів, або до сім’ї бронтозаврів, або вони були ще іншими, можливо двоюрідними братами і сестрами для обидвох цих сімей.

.

Дінні та Денні.

Давним-давно

 жив-був

 молодий динозавр на ймення Дінні.

Жив Дінні із своїми мамою  і татом,

 які були славними великими динозаврами

 та з багатьма (дуже багатьма) братами та сесрами

на великій, гарненькій, досить вологій леваді.

Ця сім’я динозаврів була дійсно досить ніжною.

Вони любили їсти маленькі дерева, квіти і мох.

І в той час ще багато що росло на леваді.

Дінні та сотні його братів і сестер

 жили мирно і щасливо всі разом.

Одного дня Дінні помандрував геть від своїх мами і тата

і сотні своїх братів та сестер.

Гуляючи, він гриз 

щось з цього...

і щось з того.

Він йшов далі щасливо доки не прийшов 

до краю левади.

Там за кущами

він побачив винятково гарну квітку.

Дінні жадібно чимдуж помчав через кущі 

до тієї чудової квітки. 

Раптом, він помітив, що тоне в м’якому каламутному болоті, 

у якому росла та квітка!

Він намагався вибратись звідти, 

але марно!

Дінні занурювався все нижче... і нижче...

і нижче у то каламутне болото.

І тоді, коли Дінні занурився у ту м’яку каламуть

якраз по саме підборіддя,

підійшло створіння, якого Дінні ще досі ніколи не бачив.

То був хлопчик!

Ім’я хлопчика було Денні,

і жив він із своїми мамою і татом

в печері на краю широкої галявини.

Коли Денні побачив, що Дінні тоне в каламутному болоті,

він знав, що він повинен допомогти йому..

Так Денні покотив де-кілька колод в бік Дінні.

Колоди були досить довгі, тому не тонули в каламуті.

Дінні поклав своє підборіддя на колоду...

потім він підняв одну лапу на ту колоду...

а тоді іншу...

Невдовзі йому вдалось цілком вибратись із болота.

Тепер, вперше, Денні побачив яким насправді величезним був Дінні.

Денні був здивований та наляканий

і зі всієї сили він пробіг 

весь шлях додому, до печери свого тата.

Дінні було дуже шкода, коли він побачив, як біг Денні

і декілька наступних днів він чекав на Денні.

Одного ранку він побачив, як Денні тягнув багато дров

 до печери свого тата.

Дінні  допоміг Денні  доправити дрова до пункту призначення.

Спочатку Денні боявся, щоб Дінні допомагав йому,

бо Дінні був дуже вже великим.

Але, згодом, вони стали добрими друзями

і Дінні завжди допомагав Денні робити всі його справи. 

Він допомагав Денні приносити дрова до нечери його тата,

 допомагав Денні приносити воду з річки

і ще допомагав Денні робити безліч інших речей.

Коли Денні не мав роботи,

Дінні та Денні любили разом грати в різні ігри.

Вони грали... в гойдалку...  в ковзанку...

в тріскання батогом... в хованки.

Так Дінні та Денні стали найкращими  друзями.

І настав час, коли Дінні врятував життя Денні.

Врятував він ще і життя  мами і тата Денні.

Ось як це трапилось.

На другому кінці величезної левади

 були великі глиби льоду, що називались льодовиками.

Влітку, коли була спека,

ці льодовики танули

і вода покривала величезну леваду.

Одного разу було дуже спекотне літо.

Сонце палило так сильно, що розтопило льодовики настільки,

що величезна левада стала величезним озером.

Вода на леваді піднімалась все вище і вище.

Вода піднялась настільки високо, що мама, тато Дінні

та всі його багаточисленні брати та сестри

вибрались з левади на сушу і не збирались спускатись знов на колишню леваду.

Вода піднімалась високо і навколо скелі, 

де жили Денні, його мама і тато.

Тато Денні скріпляв разом колоди та різні палки,

та почав будувати пліт..

Але ж він не міг збудувати його так швидко, як це було потрібно!

Вода продовжувала підніматись все вище і вище..

І в той момент, коли вода піднялась так високо,

що вона вже почала затікати в печеру Денні,

На порятунок прийшов Дінні!

Денні, його мама і тато забрались на величезну голову Дінні.

Так Дінні переплив через озеро

і благололучно переправив їх на суху землю.

Коли Денні, його мама і тато

були в безпеці на сухій землі,

Дінні ляснув хвостом і знову занурився в озеро.

Він переплив його і залишився із своїми мамою і татом,

і багатьма-багатьма братами і сестрами.

І саме тоді  Денні востаннє бачив свого друга Дінні.

Тато Денні знайшов високо у скалі нову суху печеру.

 Там Денні, його мама і тато прожили багато-багато років.

Але Денні ніколи не забував свого друга Дінні.

Одного разу Денні знайшов гострий камінець

і вибив малюнок свого друга Дінні

на камені біля своєї нової печери.

Малюнок Дінні, вибитий Денні і досі там є.

Інколи, коли ви підете на пікнік

і бачите там ось такі сліди, 

ви зможете побачити поміж тих слідів

сліди Дінні і його мами і тата

і багатьох (дуже багатьох) його братів та сестер, 

зроблені у м’якому болоті, коли вони вибирались з величезного озера.

Ці сліди висохли на сонці

і скам’яніли, і там вони вже є

багато-багато часу.

І, якщо ви знайдете камінь біля печери високо на скелі

з маленьким вибитим на ній динозавром, 

це може бути той малюнок, який зробив Денні

сотні сотень років тому,

 малюнок друга Денні,

лагідного динозавра.

Малюнок виглядає ось так..

Кінець.

Чистота - запорука здоров’я (відверта розмова до Всесвітнього дня здоров’я - 7 квітня)

Коронавірус, епідемія, пандемія, ізоляція, самоізоляція, МОЗ, "Червона" зона... Ці слова ми чуємо кожного дня.  Вони лякають. І що нам робити у такій складній ситуації? Де шукати порятунок?

Ситуація досить складна, але ми повинні робити все, що в наших силах, щоб запобігти розповсюдженню пандемії коронавірусу. Слушними тут є поради, що нам слід робити. Кожного дня ми бачимо  ці та подібні плакати, які зустрічаються  в державних та громадських установах.  Засоби масової інформації дають нам корисні поради про те, як вести себе у тій, чи в іншій ситуації. Ці поради ми бачимо в Інтернеті кожного дня.

Якщо уважно та вдумливо проаналізувати ці поради, то всі вони в меншій, чи в більшій мірі зводяться до чистоти. Тобто, ми повинні робити все, щоб залишатись чистими. щоб не захворіти на коронавірус, ми повинні зробити все для того, щоб вірус не потрапив до нашого організму. Для цього необхідно: постійно тримати руки в чистоті (часто мити їх в проточній теплій воді з милом, якщо немає можливості це робити, потрібно користуватись антисептиком); намагатись не торкатись руками обличчя; у громадських місцях носити маску, тримати соціальну дистанцію; намагатись не знаходитись у місцях великого скупчення людей. Дивно, але є багато людей, які не носять маски. Невже це так важко одягти маску, щоб захистити від хвороби себе та оточуючих.

 Якщо ж ці засоби не допомогли, а таке може трапитись, і ми захворіли, потрібно залишатись вдома, телефонувати лікареві та виконувати всі поради, включаючи ізоляцію та самоізоляцію, щоб не інфікувати інших.

Отже, найважливішим тут є дотримання чистоти, як би дивно це не звучало. Про чистоту ми чуємо не вперше. І це здається нам таким звичним та буденним, а комусь і зайвим. Але згадаймо всім відомий вислів:"Підтримувати чистоту дешевше, ніж купувати ліки".

Ми повинні тримати в чистоті наше тіло, одяг , оселю та подвір’я. Від цього залежить наше здоров’я, самопочуття і настрій. Як показує досвід, самопочуття і настрій тісно пов’язані із фізичним здоров’ям людини. 

Коли людина чиста, акуратна, вона впевнена в собі. А це, в свою чергу, веде до покращення настрою та фізичного здоров’я

Чистота та охайність оселі радують око та піднімають настрій. Українське прислів’я говорить: "В охайній оселі і жити весело".

Все це стосується і подвір’я, і вулиці, і міста, чи села у якому ми живемо.

Як показує досвід, чистоту підтримувати не так вже і легко. Для цього не достатньо лише не смітити, не забруднювати себе і все довкола. На жаль, ми живемо у брудному світі.  Для підтримання чистоти ми повинні постійно прикладати зусилля, ми повинні постійно  боротись із брудом. Для цього потрібно повсякденно багато працювати.  Прибирання - важка, одноманітна та нудна робота. Але всі розуміють, що це робити необхідно. І, якщо хтось каже: "Я люблю прибирати", то ця людина швидше має на увазі те, що вона любить чистоту. а задля цього варто прикладати всіх зусиль.

Що стосується Біблійного погляду на чистоту? Перекладачі Біблії стверджують, що слово "святий", яке часто зустрічається в Біблії, на мові оригіналу окрім інших значень означає ще і "чистий". Отже,"святість" - це "чистота". А "бруд" - це "гріх". Отже християни повинні бути чистими від гріха

Окрім фізичної чистоти, про яку вже було сказано, є ще й інші види чистоти.

Духовна чистота передбачає читання Біблії і дотримання Божих заповідей, що допоможе нам жити в мирі з Богом та людьми.

Моральна чистота передбачає дотримання Божих норм щодо моралі. Ми повинні уникати різних проявів аморальної поведінки, які негативно впливають на наше психічне та фізичне здоров’я.

Ми повинні бути розсудливими та обережними у наших вчинках. Потрібно спочатку подумати перед тим, як щось робити. Ось наочний приулад: Ми йдемо вулицею. Перед нами високий стовп, а на ньому напис. Ми не бачимо, що там написано і хочемо прочитати. Вибираємось на стовп і читаємо: "Пофарбовано!" Наша надмірна цікавість і необережність зіграли з нами лихий жарт.

Розумова чистота. Якщо ми наповнюємо наш розум чистими та безгрішними думками, наша поведінка повинна бути чистою. Якщо ми розмірковуватимемо про нечисте, це може довести нас до негідних вчинків. Ми повинні уникати тих розваг, які можуть забруднити наш розум.

 Хочеться навести цікаве порівняння щодо сумнівних думок: "Ми не можемо заборонити птахам літати над нашими головами, але в наших силах не дозволити їм звити гніздо в нашому волоссі".  

Наповнювати розум чистими думками ми зможемо тоді, коли читатимемо та вивчатимемо Біблію.

Чистота мови. Ми повинні завжди говорити правду. Брехуни Царства Божого не успадкують. Ми не повинні вдаватись до поганої мови, слухати та розповсюджувати брудні жарти та аморальні історії. Люди з чистою мовою завжди приємно вирізняються з натовпу.  Вони викликають повагу оточуючих.

В Біблії говориться багато про викупну жертву Ісуса. Він прийшов на Землю, щоб очистити нас нас від гріхів і дарувати нам життя вічне в раю.

У притчі від Отця Володимира йде мова про цю велику викупну жертву, яку Ісус добровільно заплатив за нас і за яку ми повинні бути щиро вдячні Ісусові.

"Одного дня Сатана та Ісус зустрілися. Сатана щойно прийшов до раю, сміявся і сміючись, сказав: «Так, Сер! Щойно я взяв для себе світ, повний людей. Я їх використаю сповна, я знаю, що вони не втримаються. Вони всі пропащі, грішні!»

«Що ти з ними зробиш?» - Ісус запитав.

«Ах, мені буде весело з ними, - Сатана відповів, -  Я навчу їх, як виходити заміж і розлучатися, як ненавидіти і зловживати один одним, щоб навчилися напиватися, курити і, звичайно, я навчу їх, як придумати й робити зброю та бомби, щоб знищили один одного. Я буду гарно проводити час!»

«Що робитимеш, коли втомишся?» - Ісус запитав його.

«А я їх вб'ю», - Сатана сказав з видом, сповненим ненависті та гордості.

«Що ти за них просиш?» - Ісус запитав.

«Ах, Ти хіба любиш тих людей. Вони недобрі, навіщо Ти хочеш їх врятувати. Ти береш їх, а вони ненавидять Тебе. Вони будуть плакати перед Тобою, вони клянуться Тобі, але вб'ють Тебе. Ти любиш тих людей?»

«Скільки?» - Ісус знову запитав.

Сатана подивився на Ісуса і відповів: «Вся Твоя кров, сльози і життя».

Ісус сказав: «Все готово! І Я плачу таку ціну»..".

1 квітня - День сміху

Дрогі наші читачі,

вітаємо вас із Днем сміху.

Бажаємо вам хороших, дотепних, доречних, веселих жартів та гарного настрою.

Карен Т. Таха "Подарунок для Тіа Рози" (книга перекладена з англійської мови на українську учасниками клубу "Юний поліглот" дистанційно)

Подарунок для Тіа Рози

Автор Карен Т. Таха

Художник-ілюстратор Ді деРоза

Світлій пам’яті Френсіс Карвер,
тітоньки Френс
присвячується

"ЧЕРЕЗ, НАД, НАСКРІЗЬ І ТЯГНУТИ.  через, над, наскрізь і тягнути", - повторяла в’яжучи Кармела. Веселка з червоної, оранжевої та золотої шерсті майже торкалась підлоги. Час від часу вона зупинялась, прислухаючись до шуму мотора татової машини. Він не повинен бачити, що вона в’яже

 

 Гудіння мотора машини змусило її випустити з рук спиці та підбігти до вікна. Серед  сірих тіней листопаду вона помітила блискучий коричневий закритий автомобіль, що саме звертав у гараж сусіднього дому.

"Матусю, вона вже дома! Тіа Роза вже дома!" - закричала Кармела. Мама вибігаючи із спальні. Вона обійняла Кармелу. Вони обидві дивились, як спалахувало світло у вікнах, повертаючи знову до життя цей  акуратний будинок.

"Знаю, Кармело, ти дуже хочеш побачити Тіа Розу, але вона

і Тіо Жуан повернулись з далекої дороги. Тіа Роза, очевидно, досить втомилась після двотижневого перебування в лікарні"

"Але, можна я її провідаю, матусю? - запитала Кармела.- Шаль для тата вже майже готовий. Вона обіцяла, що допоможе мені зробити тороки до нього, коли повернеться додому". "Ні, Кармело. Не зараз", - рішуче відповіла мама. - Тіа Роза повинна відпочити". Вона лагідно погладила густе чорне волосся Кармели.

Кармела покрутила головою: "Але, матусю...!"

"Ні, Кармело!"

Кармела знала, що в даному випадку сперечатись не варто. Але це було не справедливо. Завтра вона піде до школи і не зможе побачити Тіа Розу аж до обіду.. Мама не розуміє її.

Насупивши брови, Кармела опустилась на диван, піднявши срібну 

пряжу. Принаймі, вона встигне дов’язати більше шаля перед тим, як Тіа Роза побачить його завтра. Вона схилилась над в’язанням і почала знову: "Через, над, наскрізь і тягнути". На кухні задзвонив телефон.

"Я відповім! - вигукнула Кармела, стрибаючи в коридор, - Алло?" - її темні оченята заблистіли від радості. - Тіа Розо, Ви повинні побачити шаль, який я вяжу для тата. Він вже майже готовий... Невже! Для мене! Чудово!  Я зараз буду".

Телефон цокнув, коли Кармела повісила трубку: "Матусю, Тіа Роза хоче

побачити шаль. Вона навіть привезла сюрприз для мене!" 

Мама Кармели тільни похитала головою: "Тіа Роза - неймовірна жінка".

Кармела поклала яскраву шерсть у свою шкільну сумку. "Я збираюсь зробити сюрприз для Тіа Рози після того, як закінчу в’язати татові шаль!" - вигукнула вона, вибігаючи.

Вона побігла через подвір’я до вхідних дверей Тіа Рози. Двері відчинив Тіо Жуан. Він став ще вищим і ще худішим, ніж вона його пам’ятала,  очі в нього були сумні.

Тіо Жуан був настільки високим, наскільки Тіа Роза була низенькою, Він був настільки худим, наскільки Тіа Роза була повненькою. І він настільки добре вмів слухати, наскільки добре Тіа Роза вміла говорити.

"Привіт, Кармеліто,- сказав він, нахиляючись, щоб поцілувати її в щічку. Він повів її вниз у хол.- Тіа Роза зараз у ліжку. Вона втомлена, але хоче побачити свою улюблену сусідку".

Тіа Роза в ліжку! За свої  вісім років Кармела ніколи ще не бачила, щоб Тіа Роза хворіла. Затамувавши подих, вона заглянула в спальню. Кругле обличчя Тіа Рози розцвіло в посмішці, коли вона побачила Кармелу.

"Кармело, підійди і обійми мене!"

В обіймах Тіа Рози Кармела завжди відчувала безпеку і тепло, Тіа Роза була наче м’яка подушка, що пахла милом і пудрою, а інколи і солодким печивом.

Зараз це був інший запах. Кармелі той запах нагадав стоматологічний кабінет.

"Кармело, мені бракувало тебе! - сказала Тіа Роза. - Давай подивимось, що ти вже зв’язала".

Кармела простягнула їй шаль.Тіа Роза посміхнулась. "Твій тато буде з гордістю носити такий чудовий шаль, -  сказала вона. - Завтра я тобі покажу, як зробити до нього тороки і почну в’язати рожеву ковдрочку для своєї внучки!"

Кармела засміялась: "Звідки Ви знаєте, що жінка Пепе народить дівчинку?" Пепе був найстарший із шести синів Тіа Рози.

"Тому, - сказала усміхаючись Тіа Роза, - що кожен хто має шестеро синів і не має жодної доньки заслужив на внучку!"

"Тіа Роза, а що, якщо це буде хлопчик? Невже Ви не будете любити його так само?"

"Звичайно, що буду любити так само", -  засміялась Тіа Роза.

Кармела знала, що Тіа Роза буде любити немовля, хлопчика, чи дівчинку, але вона схрестила пальці, також загадавши, щоб то була дівчинка.

"А зараз - сюрприз! - сказала Тіа Роза. Вона простягнула маленьку біленьку коробочку.- Ану, глянь, що там всередині".

Кармела повільно розкрила коробочку. Білосніжний бавовняний м’ячик лежав всередині. Коли вона потягла бавовну, іі пальчики  доторкнулись до чогось твердого і дуже маленького. Вона почула "дзень" ланцюжка, піднявши сюрприз із бавовни. У руках Кармели опинилась крихітна срібна троянда (роза)  на гарненькому ланцюжку.

"О, Тіа Розо! Яка краса!" - вигукнула Кармела.

"Роза для того, щоб ти пам’ятала свою стареньку Тіа Розу", - сказала вона.

"Як можу я забути Вас, Тіа Розо? - спитала Кармела. - Ви ж тут, поруч!"

Перед тим, як піти додому, Кармела повісила розу на шию. Вона пообіцяла, що прийде наступного дня після школи. 

Кармела повернулась наступного дня і ще наступного дня і кожного дня впродовж цілого тижня. Тіа Роза постійно була у своїй кімнаті і Тіо Жуан присунув до ліжка крісло для Кармели. Обидві подруги разом працювали над своїми подарунками.

"Чому Тіа Роза постійно в ліжку?" - спитала Кармела свого тата одного разу за сніданком.

Її тато на якийсь час відвів погляд кудись в бік. Потім він взяв руку Кармели у свої руки.. "Тіа Роза дуже хвора, Кармело. Лікарі не думають, що їй стане краще", - пояснив він.

Але, татку,- сказала Кармела. - Я була хвора багато разів. Пригадай, як Тіа Роза залишалась зі мною, коли Ви з матусею мали йти по справах?"

"Так, відповів її тато. - Але

Тіа Роза..."

Кожного дня Карсела працювала нод шалем для свого твта. Як виявилось, тороки було зробити найлегше..З допомогою Тіа Рози вона повинна була завершити шаль ще задовго до Різдва.

 Тіа Роза працювала над рожевою дитячою ковдрочкою, але спиці не буди такими моторними та впривними в її впевнених коричневих пальцях, як це бувало раніше. Кармела дражнила її: "Тіа

Розо, Ви в’яжете повільно, бо Ви ще зможете поміняти пряжу, коли дитина народиться?"

"Ні, ні, - відповідала Тіа Роза з посмішкою. - Дитина точно буде дівчинкою. Нам потрібні дівчатка в цій сім’ї. Ти ж єдина, кого я маю!"

Інколи Тіа Роза засинала із спицями в руках.

Тоді Кармела обережно клала спиціі і пряжу в велику зелену торбину Тіа Рози для в’язання, і тихенько навшпиньках виходила з кімнати.

Найбільше Кармела любила суботи та неділі, бо тоді вона могла проводити більше часу з Тіа Розою. Матуся завжди давала їй тарілку печива, а Тіо Жуан робив для них гарячий шоколад.

Вранці однієї суботи Кармела постукала у двері, але Тіо Жуан не відчинив. Кармела побігли до гаража і зазирнула у вікно. Коричнева автівка зникла.

Вона повернулась додому і зателефонувала Тіа Розі. Телефон дзвонив і дзвонив. Кармела спустилась в підвал. ЇЇ мама втирала барвник у м’ясисту лаковану деревину старої парти.

"Тіа Рози нема дома",  -  Сказала сумно Кармела.

ЇЇ мама відірвала погляд від роботи

"Здається, я чула шум машини вночі, - сказала її мама. - Тіо Жуан зателефонував би нам, якщо..."

Саме тоді наверху задзвонив телефон. Кармела почула за дверима на першому поверсі шум кроків, то її тато йшов до телефону.

Один момент і кроки тихо  наближались до дверей підвалу. Тато Кармели повільно спускався сходами. Кармела здригнулась, побачивши його обличчя. Він підійшов до Кармели і її мами і міцно обійняв їх. "Тіа  Рози вже нема, - прошепотів він. - Вона померла сьогодні вранці".

Ні, татові слова не можуть бути правдою. Кармела не повірила в це. Тіа Роза повернеться. Вона 

завжди поверталась раніше.

 ""Це не правда!" - закричала Кармела. вирвалась із обіймів мами і тата, і помчала вверх сходами. Вона вибігла із вхідних дверей і побігла через подвір’я до будинку Тіа Рози. Вона тиснула кнопку дзвінка знову і знову.. Вона гримала у мовчазні двері доки її кулачки не почали боліти.. Накінець вона опустилась на сходи.

Потім прийшов її тато. М’якеньким носовичком він витер сльози з її обличчя. Тоді вони повільно пішли додому.

Наступні дні були довгі для Кармели. Вона була самотня. Її не турбувало, що вже дов’язаний шаль її татка лежав захований у її шафу, яскравий і гарний. Вона не хотіла його бачити. Вона взагалі більше не хотіла брати до рук прохолодних спиць.

Білий будинок по сусідстві кишів людьми, що входили і виходили. Кармела відносила туди їжу, яку готували її батьки, але швидко поверталась додому. Вона не хотіла бачити Тіо Жуана. Бачачи Тіо Жуана, вона ще гостріше відчувала втрату Тіа Рози.

Одного разу вона сказала своїй мамі: "Тіа Роза померла, а я їй так нічого і не подарувала, матусю. Вона пекла мені смачні печенька і вчила мене в’язати, і приносила мені сюрпризи. я так хотіла зробити якийсь сюрприз для неї. А зараз вже занадто пізно".

"Кармело, Тіа Роза не хотіла, щоб її доброта поверталась до неї.. Вона це робила просто так, - сказала її мама. - Ця часточкаТіа Рози ніколи не вмре Вона завжди буде з нами".

"Але я хотіла подарувати їй щось!" - вигукнула Кармела. - Саме Тіа Розі. Щоб показати їй, що я  дуже люблю її!"

"Вона це знала, Кармело: кожна усмішка і обійми, і візит говорили їй, що ти її любиш,- сказала їй мама. - А зараз саме Тіо Жуан потребує нашої любові".

"Я знаю, - тихо відповіла Кармела, - але так важко, матусю, мені настільки важко без Тіа Рози".

Одного вечора мама Кармели запросила Тіо Жуана на вечерю. Кармела зустрілась з ним біля дверей. Цього разу Кармела не відвернулась, побачивши його очі, замість цього вона міцно обійняла його.

Вперше за цей тиждень, Тіо

Жуан усміхнувся: "Кармеліто, завтра ти повинна прийти до нас. Я б хотів, щоб ти познайомилась з моєю новою внучкою. Її батьки назвали її Розіта, маленька Роза на честь її бабусі".

Кармеліта глянула вниз на свій кулон з розою, щоб Тіа Жуан не зміг побачити слїз в її очах. Тіа Роза знала, що немовля буда дівчинкою. Потім Кармела згадала про недов’язану ковдрочку. "Зараз я знаю, що я зможу подарувати!" - сказала Вона.

Після обіду Тіо Жуан пішов назад до свого білого будинку. За кілька хвилин він повернувся з

великою торбиною для в’язання Тіа Рози. Дуже обережно Кармела витягла наполовину дов’язану ковдрочку і набрала м’яку рожеву пряжу навколо спиці.

"Через, над, через і потягнути. Навколо, над, через і потягнути". Кармела усміхнулась. Накінець то вона мала подарунок для Тіа Рози.

Про автора

КАРЕН  Т. ТАХА  є спеціалістом із бібліотечних медіа  в Срінгдейл, Арканзас. Вона має два ступені магістра: один по іспанській мові і один по навчальних ресурсах.

 Міс Таха опублікувала кілька оповідань. "Подарунок для Тіа Рози " був її першим романом. 

Міс Таха любила подорожувати. Жила вона в Іспанії, Єгипті та Мексиці. Вона разом із сім’єю навіть один рік жила в Кувейті.

Про художника-ілюстратора

ДІ ДЕРОЗА ілюструвала багато книг для юних читачів. Вона жила в Сіракузах у Нью Йорку.

Стежками творчості генія (літературно мистецький екскурс до дня народження Тараса Шевченка)

"Поля мої! Суворі таємниці

Я відчуваю в шелесті хлібів - 

Здається, сотні змучених рабів

Звели до сонця стомлені правиці.

Зелений подих теплої пшениці

Доносить розшум Кобзаревих слів.

Любов і ласка, ненависть і гнів

Спалахують в рядках, як блискавиці"

Василь Симоненко

9 березня 2021 року в нашій бібліотеці відбувся літературно мистецький екскурс:

"Стежками творчості генія",

присвячений дню народження Тараса Шевченка.

Що, чим і на чому любив малювати малий Тарасик?

Чому Павло Енгельгардт віддав Тараса Шевченка на навчання до художника  Василя Ширяєва?

Коли доля чи не вперше в житті посміхнулась молодому Тарасу?

Чого навчився Тарас Шевченко у Петербурзькій Академії мистецтв?

Тарас Григорович Шевченко став талановитим художником, 

відомим у широких колах впливових людей,

 які вміли оцінити його талант. Він вільний. Життя вдалось. 

Але все склалось не так.

Життя Тараса було важким.

Він прожив всього 47 років.

Вільним був лише 9 років

Чому так трапилось?

Яку книгу називали "Українською Біблією"?

Якими псевдонімами підписував Тарас Григорович Шевченко свої вірші?

Коли і за які заслуги вручають Національну премію імені Тараса Шевченка?

Якщо і Вас цікавлять відповіді на ці запитання, завітайте в нашу бібліотеку.

Чарівне перше свято весни

Ось і наближається 8 березня - Міжнародний жіночий день.

Всім жінкам бажаємо щастя, здоров’я, миру.

Щоб Ви  зберегли те, що маєте і отримали те, про що мрієте.