Трапилась ця пригода у передвеликодній
вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка.
Кошичок для посвячення уже був готовий. Все Катруся туди поклала: і пасочку,
яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки,
прикрасила все зеленню і квітами. Тільки писаночок не вистачало. От тепер сиділа
розклавши пензлики та фарби на лавці і виводила дивні узори. Завтра зранку вона
з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб освятити.
Катруся дуже старалася виводячи узори
на яєчку і не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала і поставила на
лавку, помаленько покотилась по лавці і упала в траву. Потім далі по горбочку.
А Катруся розписала усі яєчка і пішла у хату не помітивши що одного немає.
Котилась-котилась і писаночка
прикотилась до будки де жив песик Сірий. Та й стук до його стінки. Сірий
злякано вискочив. Дивиться перед його будкою лежить щось маленьке, кругле і
кольорове.
- Кістку господар кинув чи що? -
понюхав. – Ні, м’ясом не пахне. Я такого запаху не знаю, напевно камінчик
тільки дуже дивний якийсь і кольоровий. Нащо мені тут камінців перед будкою?
Відкочу його до кота Мацика, нехай він морочиться.
Так і зробив. Кіт Мацик мирно спав собі
скрутившись клубочком біля хати. Сниться йому мишка, якою він грається, а вона
чимдуж він нього утікає. Раптом чує щось муляє його у лапку. Прокинувся Мацик і
бачить, що біля лапки якийсь наче яєчко лежить. Та якесь дуже кольорове. Такого
кіт Мацик не бачив, коли заходив у курник.
- Що ж з ним робити? Може погратись?
Мишки ж все одно немає. Пограюсь я яєчком.
І почав кіт лапками яєчко катати
туди-сюди, туди-сюди. Наче з мишкою грається. Але скоро ця гра набридла.
- Ні таки мишка краще. Вона жива і
утікає так цікаво, а тут що, лише котиться і все. Піду я мабуть мишку зловлю, а
яєчко до курей віднесу. Напевно вони його загубили.
Прикотив до курочок.
- Ось, тримайте, кури. Це ви десь
загубили.
Розквоктались кури, позбігались усі
дивитися, що ж це таке котик приніс. Якесь мальоване, чудне.
- Це твоє Рябенька, - сказав впевнено
півник, - ти також така, наче розмальована. – Бери і висиджуй.
- Так – так – так, твоє, твоє, -
заквоктали кури.
Ну що ж робити Рябенькій. Сіла на яєчко.
Сидить, сидить, а воно холодне. До півночі сиділа. А кури тільки запитують – ну
що там, загрілось? Що там, буде з нього курчатко?
Так і просиділи кури над яєчком. І очей
не стулили.
А вранці почули дзвін Великодніх
дзвонів у церкві, що початок великого свята звіщали і людей у церкву на
освячення закликали.
- Великдень, Великдень – загуло на
подвір’ї. Тепер усі здогадалися, що то було за яєчко мальоване. І песик Сірий і
кіт Мацик і курочки з півнем.
Зібрались вони біля порога хати з
писанкою і коли Катруся з батьками виходила з кошичком щоб іти у церкву – урочисто
віддали їй мальоване яєчко.
- Дякую, мої любі. Саме цієї писаночки
мені не вистачало. Я шукала її весь ранок. А тепер я освячу у церкві її і
поділю між вами. Ви її врятували.
Катруся поставила писанку на самий
вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору
скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді
та щасливі.
