Ліббі Хетхорн (1943р.). (повне ім’я Елізабет Хелен Хетхорн) - відома
сучасна австралійська письменниця.
яка написала понад 50 книг для дітей, молодих людей та дорослих..
Книги її перекладені на декілька мов.
Багато з них екранізовані та інсценізовані.
Письменницю знають і поважають в Австралії, Сполучених Штатах Америки, Великобританії та Голландії.
Скринька з сюрпризом
автор Ліббі Хетхорн
художник-ілюстратор Прістілла Каттер
Фебіола побилася із своєю подругою Мері. Мері вдарила Фабіолу, а Фебіола вдарила Мері у відповідь. Фебіола пішла додому.
"Я не хочу, щоб та Мері ще колись приходила до нас", - сказала вона. Дівчинка сіла за стіл.
"Мені нема що робити, мамо. Цілком нема чим себе зайняти".
Мама дала Фебіолі ключик. Це був маленький золотий ключик.
"Для чого він?" - спитала Фебіола.
" Ти дізнаєшся, - сказала мама, - якщо пошукаєш".
Фабіола шукала ...в спальні.
Ні.
У ванній кімнаті.
Ні.
У вітальній кімнаті.
Ні.
В пральній кімнаті.
Ні.
"Цей ключик не добрий, сказала Фебіола мамі. - Він не підходить до жодного замка. Це якийсь тупий ключ. Я не збираюсь більше шукати".
" На твоєму місці я б так швидко не здавалась", - сказала мама..
"Що це таке, мамо? - спитала Фебіола, - Що це?"
"Це скринька з сюрпризом", - відповіла мама.
Фебіола вставила маленький золотий ключик в маленький золотий замочок
" Дивно, а що там всередині?" - спитала вона, повільно повертаючи ключик.
Фабіола підняла кришку дерев’яної скриньки.
Вона глянула всередину і посміхнулась.
Всередині скриньки з сюрпризом було багато гарних речей.
"Що це?" - запитала вона, тримаючи крихітного пухнастого ведмедика.
"Це - Коко. Коли ти була ще немовлям, ти ніколи не йшла спати без нього. Ти так його любила, що цілком зжувала його вушко!"
Фебіола пестила пухнастого ведмедика і сміялась.
"І чий це такий крихітний черевичок?" - спитала Фебіола.
" Це дуже особливий черевичок, Фебіоло, - сказала мама.- "Він твій. Це один із черевичків, у які ти була взута того дня, коли зробила свій перший в житті крок".
Фебіола підняла черевичок і усміхнулась.
"А хто це чарівне маленьке немовля?" - cпитала Фебіола, тримаючи світлину.
"А ти здогадайся", - відповіла мама.
"Це ж я! Це ж я!"
"А це що за качечка, мамо? Що це за забавна качечка-пищалка?"
"Ти бавилась цією качечкою-пощалкою кожного вечора, коли приймала ванну".
"Ха. Який дивний звук".
"Вгадай, хто подарував тобі цю качечку, Фебіоло".
"Я не знаю, А хто?"
"Мері подарувала. На твій другий день народження. Ти дружила з Мері ще з того часу, як ви були неиоалятами".
"Я це знаю, мамо".
Так Фебіола переглянула всі речі, що знаходились в скринці з сюрпризом.
"Я б показала все це Мері, - сказала вона. - Їй би сподобались і ведмедик і качечка-пищалка І все інше, що тут є..."
" Ти ще не все бачила, що є у цій скринці. Не все. Ану подивись, що там є ще на самому дні", - сказала мама.
На самому дні скриньки Фебіола знайшла малесенький сріблий ключик.
"Для чого він?" - спитала вона.
"Цей ключик відчинить інший сюрприз іншого разу тобі та Мері".
"Гаразд, - сказала усміхнена Фебіола. - Колись, іншого дня ми довідаємось про таємницю цього ключика. А знаєш що, мамо? Я хочу покликати Мері до нас зараз".
"Гаразд", - сказала мама також усміхаючись.
Фебіола вийшла з хати:" Ме-рі, Ме-рі, ти не хочеш прийти до мене і бавитись".
"Я вже йду, Фебіоло".