"Як коротко, сильно і страшно пише ця людина"
14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Василя Стефаника (1871-1936), українського письменника, неперевершеного майстра психологічної новели, гуманіста і просвітителя.
З цієї нагоди, сьогодні в нашій бібліотеці відбувся перегляд літератури: "Любов’ю до життя зігрітий".
Народився Василь Стефаник 14 травня 1871 року в селі Русів Снятинського району Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина.
У 1880 році батько віддав його до другого класу початкової школи в Снятині.
Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях в Коломиї та Дрогобичі. (Був виключений з Коломийської гімназії через участь у "Покутській трійці".)
По закінченні Дрогобицької гімназії, вступив до медичного факультету Краківського Університету.
Поступово втрачав зацікавлення медициною. В 1900 рлці покинув Університет.
У 1904 році одружився з донькою священника Ольгою Гаморак. У них народилось троє синів.
У 1910 році отримав батьківський спадок в рідному селі. Тут він оселився і прожив до кінця життя.
Перші літературні спроби Василя Стефаника припадають на роки навчання в гімназії. В Чернівецькій газеті "Праця" було надруковано кілька його новел з життя покутського села.
Засновує читальні "Просвіти". Як член Радикальної партії, агітує на виборах.
З 1908 по 1918 роки працює послом австрійського парламенту.
В 1916 році Василь Стефаник повертається до літературної діяльності, яка триває до 1933 року.
В 1928 році Радянський уряд призначив йому персональну пенсію, від якої Стефаник відмовився в 1933 році, довідавшись про штучно створений голод та переслідування української інтелігенції.
Внаслідок чого, в УРСР його перестали згадувати аж до 1939 року. Потім його почали представляти, як прихильника радянського ладу.
Помер 7 грудня 1936 року.
